Чому ж шойгу перестав бути фаворитом путіна? Адже до повномасштабного вторгнення в Україну путін демонстрував шойгу таку особливу увагу та близькість, якої у нього не було навіть із давніми петербурзькими друзями. Вони не раз разом проводили відпустку, на кілька днів забиралися в гори або йшли до тайги, де, зокрема, обговорювали плани введення військ в Україну.
Британська розвідка оприлюднює кілька причин:

Саме шойгу запевняв путіна в хиткому становищі влади в Києві та в тому, що українські регіони, щойно їм дадуть таку можливість, готові відкинути її та підтримати москву. Він обіцяв путіну вирішити всі поставлені в Україні завдання складом армії мирного часу — без загальної мобілізації та в найкоротший термін. Як результат – обіцянки залишились невиконаними, а завдання у триденний термін взяти Київ невирішеним.

Невдачі російської армії в Україні військові пов’язують з некомпетентністю шойгу, який не має військової освіти і досвіду, адже більшу частину своєї кар’єри він провів у будівельній галузі і в міністерстві з надзвичайних ситуацій.

Через це шойгу, як головнокомандувач, не користується повагою та довірою генералітету і офіцерського складу контингенту, що діє в Україні. Більше того, російські солдати, які мають безпосередній досвід війни, регулярно висміюють шойгу за його неефективне і відірване від реальності керування військами. Внаслідок бездарного управління наступальні дії рф в Україні загальмувались, а військова активність сьогодні обмежується локальними атаками на Донбасі, щоб затримати наступ підрозділів ЗСУ.

В умовах відсутності реальної інформації путін намагався врятувати ситуацію, особисто керуючи військами, але швидко зрозумів всю безглуздість цього кроку. Але прийшов до практики, минаючи шойгу, радитися з генералами, які мають досвід управління у бойових умовах Сирії та інших гарячих точок.

Більше того, путін без урахування думки шойгу, почав приймати рішення щодо ключових призначень у військах. Так, незважаючи на неприязне ставлення шойгу до генерал-полковника м.теплинського, він у червні цього року був призначений командувачем повітрянодесантних військ.
Хід бойових дій виявив очевидне – чисельності російського та проросійського військового угруповання в Україні (150–180 тис. солдатів та офіцерів з урахуванням військ т.зв. ДНР/ЛНР) недостатньо для отримання переваги. Адже чисельність українських військ з початком бойових дій доведена з 250 тис. до 700 тис. військових.

Зважаючи на обіцянки шойгу вирішити бойові завдання винятково силами професійної армії, путін поки що налаштований проти мобілізації. Тому армійське керівництво намагається компенсувати недостатню кількість солдатів і офіцерів на фронті всіма доступними способами – від заборони звільнятися контрактникам до залучення у бойові дії приватних військових компаній та ув’язнених.

Крім того, з негласного схвалення шойгу на загарбаних територіях Херсонської області загострилась боротьба за «владу» між військовими т.зв. групи шойгу та співробітниками ФСБ. Так, військові «групи шойгу» помстилися угрупованню ФСБ за попередні обшуки у «їхніх» людей в Херсонській «обласній військово-цивільній адміністрації», коли не попередили їх про повторний удар ЗСУ по казармах в липні п.р.

Сьогодні «люди шойгу» за спиною путіна наймають за бюджетні гроші піарників для поширення в російських ЗМІ публікацій з перекладання відповідальності за поразку бліцкригу та дезінформацію президента рф про ситуацію в Україні перед початком «спецоперації» з шойгу на ФСБ. У відповідь Департамент військової контррозвідки ФСБ оприлюднює факти про непідготовленість до війни військових чиновників та корупцію серед наближених шойгу. Все це вносить ще більший безлад та хаос в керування військами та спецслужбами рф, знижуючи і без того низький потенціал «спецоперації» в Україні.

На думку близьких до Генштабу ЗС рф джерел, шойгу ще не відправлений у відставку лише через те, що путін у скрутний час не хоче міняти міністра оборони. Але наполягають, що щойно буде підібрано іншу кандидатуру, його замінять.

Центр протидії дезінформації при РНБО