- Розкажіть про наслідки останньої масштабної атаки на Суми.

- Загинуло троє сумчан, 21 особу поранено, плюс у середу ще двоє людей звернулися до лікарні. Зруйновано три будівлі – одна адміністративна і дві житлові (багатоверховий та двоповерховий будинки). У багатоповерховому будинку одна частина повністю зруйнована і відновленню, за попередньою експертизою, не підлягає. Всім людям, які там мешкали, надана допомога, зокрема, психологічна.

Після закінчення повітряної тривоги їх відвезли на безпечну локацію – у школу №2, де розгорнутий штаб допомоги постраждалим. Відбулася зустріч з усіма 68 мешканцями цього будинку, частина якого лише пошкоджена. Тим, хто не мав пропозицій щодо житла від родичів, близьких і знайомих, ми надали гуртожиток. Наразі це вісім осіб.

Унаслідок влучання російського безпілотника у багатоповерхівку у Сумах загинуло троє людей

Фото з відкритих джерел

Зараз ми реєструємо постраждалих як внутрішньо переміщених осіб, щоби вони могли отримувати допомогу від держави – 2 тис. грн на особу для наймання житла. Сумська міськрада пропонує їм матеріальну допомогу для доплати за оренду житла. І також вони отримають одноразову допомогу по 6 тис. від гуманітарної організації. Зараз, спільно з поліцією, ДСНС допомагаємо мешканцям зайти у їхні квартири, щоби вони могли забрати цінні речі, чи, можливо, усі речі. Навіть меблі можна забрати.

Жителі верхніх поверхів, зрозуміло, не можуть цього зробити, бо все згоріло. Ми їм насамперед рекомендуємо звертатися до штабу, де працюють представники ЦНАП, що приймають заяви на програму «Є-відновлення». Наші експерти фіксують пошкодження будівлі, майна і загальну ситуацію з руйнуваннями, яку можна подавати щодо кожної квартири. На жаль, у нас досі існує група, яка працює ще щодо минулорічних руйнувань і зараз вона починає працювати щодо нових. Як тільки люди заберуть свої речі, ми почнемо демонтаж третього під'їзду, тому що він, скоріш за все, буде знесений до фундаменту.

- Чи є ще загроза подальшого обвалу?

- Є загроза обвалу, тому до третього під’їзду без ДСНСників люди потрапити не можуть.

«Були ситуації, коли здавалося, що за два-три дні російські війська будуть заходити»

- У нас є укриття, сховища, протирадіаційні укриття. Деякі з них зараз у стадії ремонту, деякі вже відремонтовані, але досі мало хто цікавився, де вони є. І коли сталася ця трагедія, не всі були в укритті, хоча поруч, у 50 метрах – школа, де є відповідний відремонтований об'єкт.

У нас постійно складна ситуація на прикордонні, але ніхто не міг спрогнозувати, що у місті таке може статися. Хоча ми постійно повідомляли, що у разі сигналу тривоги будьте десь поруч з об'єктом укриття, безпечним місцем. Якщо ви у будинку – спустіться у підвальне приміщення, на перший поверх, тому що ми бачили результати прильотів по всій країні і розуміємо, як це відбувається. Коли ти просто у підвальному приміщенні, це безпечніше, ніж вдома або на вулиці. На жаль, багато людей нехтували сигналами тривоги, але тепер вже звернули увагу, де поруч із ними є укриття. Після вибухів ситуація була панічною.

- На Сумщину періодично намагаються потрапити ДРГ. Які цілі, на вашу думку, переслідують росіяни?

- Я думаю, це робиться, аби відтягнути сюди війська з більш напруженої лінії фронту. У нас є такі ділянки, де не скажеш, що там просто тривають обстріли – це справжні бої на кордоні, коли окопи на відстані кількох сотень метрів. ДРГ заходять і відбуваються бої, і так майже щодня. Вони намагаються прощупати нашу сторону, наші можливості, нашу реакцію і до чого ми готові. Звісно, я не можу з військової точки зору давати якісь поради чи навіть висловлювати свою думку, але багато хто з експертів два-три місяці тому неодноразово згадував про сумський напрямок і накопичення військ біля кордону. Були ситуації, коли ними робилися висновки, що за два-три дні росіяни вже будуть сюди заходити.

Ворог підступний, його мета – завдати більше шкоди і цивільній інфраструктурі, і військовій. Ми ж уже навіть не тримаємо у таємниці на державному рівні, що росіяни атакували у Сумах будівлю СБУ.

- Президент нещодавно доручив командувачу Об'єднаних сил ЗСУ Сергію Наєву посилити оборону на північному напрямку, що особливо актуально на фоні провокацій на Запорізькій АЕС. Вам як цивільному керівництву надходять якісь вказівки з цього приводу?

- Командувач спілкується з військовими, тож до нас усе доходить від військової адміністрації – вони нам дають відповідні поради, команди, накази, інформацію, згідно з якими ми діємо щодо укріплень, надання субвенцій, допомоги, забезпечення, тобто усього у рамках наших поноважень. Ми посилюємо лінію оборони, у нас у місті є добровольчі формування, які і військову роботу виконують, і на блокпостах несуть оборону. До них теж відповідні накази надходять, тож укріплюємося.

- Взагалі розмови про перманентну загрозу для вашої області дуже нервують? Зараз мусується інформація про табори «вагнерівців» у Білорусі.

- Звісно, про це більше знає Служба безпеки і військові, але люди спілкуються між собою, хтось має від друзів-товаришів інформацію… Постійно кажуть про те, що хоча біля кордону нема загрозливих військ, але є можливість, що вони тут з’являться і будуть розміщуватися. Це може витікати саме зі стратегічної ситуації: поки наші зараз наступають на півдні, тут на півночі може бути відволікаючий удар задля відтягування військ. Думаю, ворог на це сподівається, тому ми й готуємося.

«У місто не повернулися близько 10% мешканців»

- Зрозуміло, що спочатку всі їдуть в облцентр, а далі вже хто як. Ми надаємо можливість проживання у гуртожитках. Потім запускається процедура з отримання 2 тис. грн на оренду житла і люди орендують квартири у місті. Також ми працюємо над малокомплектними об’єктами для довготривалого проживання, бо скоро приїдуть студенти і місць буде не вдосталь.

Хоча, відверто кажучи, людей переселяється не так багато – бувало, що таких охочих – 50-60 осіб, але вони згодом знаходять інші місця, куди переїжджають. Більшість орендують квартири або живуть у родичів.

Але значна частина воліють залишатися у себе вдома, незважаючи на небезпеку. 

- Скільки у місті зараз людей порівняно з довоєнними роками? Скільки у 2022 році виїхали і не повернулися?

- Думаю, не повернулося близько 10% – з-за кордону близько 5% і стільки ж роз’їхалося Україною. Зараз багато хто виїхав у літні табори та на захід України. Вимушених переселенців з інших областей у нас небагато. Спочатку були з Харкова, з Донбасу, але вони поїхали далі у центр чи на захід країни.

- А бізнес повернувся? От у Тростянці велика фабрика американської компанії Mondeles (бренди Milka, Oreo, Toblerone, Trident, Cadbury та Alpen Gold), що визнана НАЗК спонсором тероризму, знову запрацювала, а як щодо інших підприємств?  

- Можна сказати, що всі підприємства працюють. Принаймні, всі з великих підприємств повернулися. Навіть після отаких прильотів нема такої реакції, що хтось вирішив виїжджати. Є сподівання, що хоч обстріли і можуть бути, ніхто ворога вже ніколи сюди не запустить. Десь у 90 % мешканців така впевненість є, це відчувається.

- Що з одним з найбільших виробників добрив «Сумихімпромом», який довгий час простоював через обстріли?

- Із різними складнощами, але працює.

«Всі повинні підтримати верховного головнокомандувача»

- Ви – ледь не єдиний мер облцентру від «Батьківщини», у партії є велика фракція у міськраді. Які у вас зараз відносини з партією та Юлією Тимошенко, яка у нинішніх умовах явно почувається не у своїй політичній тарілці?

- Відносини нормальні, робочі, але вони більше стосуються не партійної роботи, а волонтерської діяльності, допомоги від фондів, організацій, які можуть долучити депутати Верховної Ради та особисто Юлія Володимирівна. Шукаємо зв’язки та можливості разом і спілкуємося тільки про це. Сьогодні одна ціль нас об'єднує і налаштовує на роботу.

- Наскільки вам заважає те, що ви є не просто мером не від правлячої партії, а від формально опозиційної?

- Не вважаю себе опозиціонером, тому що підтримую політику президента і саме його поведінку. Пам’ятаю, як 27 лютого минулого року він вийшов на зв'язок, зібрав нас – мерів і голів адміністрацій і ми обговорили ситуацію. Ті три дні – з 24 по 26 лютого були дуже складними для тих, хто залишився на місцях і перебував поруч із ворогом. Суми були в оточенні вже у той час і нам потрібна була допомога, яку ми отримали. Не буду казати яку, бо, мабуть, не про все ще треба зараз казати. Але нам тоді потрібен був будь-який зв'язок, бо ми ще не знали, що буде у наступні дні. А 3 березня вже був перший серйозний приліт і перші жертви… Тобто не знаю, як сьогодні можна бути в опозиції – всі повинні підтримати верховного головнокомандувача, головнокомандувача, всіх генералів і наші Збройні сили.

- Всі мають підтримувати одне одного, але от у вашій сусідній, також прикордонній Чернігівській області, просто взяли і відсторонили чинного обраного мера облцентру. Такі кроки сприяють довірі між центральною і місцевою владою?

- Я не знаю всіх подробиць, чому так сталося і яка була причина. Можливо, це якісь особисті стосунки. Думаю, що треба після війни все це обговорювати.

- Ви для себе такої загрози не відчуваєте?

- Я відчуваю загрозу, що хтось сьогодні хоче повернути політику. Бачу, що депутати різних партій – не тільки опозиційних, а й провладних – хочуть на різних рівнях щось таке робити. Але політика не має зараз втручатися та заважати обороноздатності. Треба приймати потрібні закони, а от якісь кулуарні домовленості, які відбуваються поза публічною політикою, вважаю ганьбою і непотребом.

- Це ви про події у міськраді?

- І у міськраді таке є, коли я змушений пояснювати депутатам, що треба ходити на сесію, голосувати потрібні сьогодні проєкти рішень, які допомагають Збройним силам та цивільним. Ну а хтось вважає, що не це головне.

- Це ви на «ЄС» натякаєте?

- Тут більше залежить від конкретних людей. Якщо людина – насамперед партієць, а потім вже патріот і громадянин, то це дуже погано. Це найбільше помітно у «ЄС», бо не таємниця ж, що Петро Олексійович сьогодні – великий опозиціонер. От, наприклад, на останню сесію міськради фракція «ЄС» взагалі не прийшла. Всі фракції були, крім них. От як це розуміти?

- Чи залишились ще у місті симпатики Росії? Бо місто – прикордонне, є друзі і родичі через кордон у багатьох.

- Не хотів би, щоби так було. Раніше точно були, але зараз залишилися не симпатики, а хіба що агенти заслані.

Павло Вуєць, «Главком»