Кожне українське життя так чи інакше обпалила війна. Але особливо жорстоко вона обходиться з дітьми.

Ще рік тому Ваня Чабан з Путивльщини був звичайним 15-річним підлітком. Активний, добрий і талановитий юнак з багатодітної сім’ї навчався на першому курсі Путивльського педколеджу, де готують вчителів початкових класів. А ще допомагав матері піклуватися про молодших братів та сестер, багато малював, займався танцями, мріяв отримати освіту і стати актором або режисером. Зараз у нього одна, але дуже важлива мрія -  ходити. І до її здійснення долучилося вже стільки людей, що вона обов’язково стане реальністю.

Під час російського вторгнення на Сумщину Ваня разом з матір’ю і вітчимом пішов купувати їжу. Адже в сім’ї – п’ятеро дітей, і їх потрібно щодня годувати. З села Чаплище йшли по мосту через Сейм в селі Чумакове. Навантажившись продуктами, вони поверталися через той же міст. І тут – колона російської техніки і танки, вони поїхали прямо по людях, що відійшли до самих відбійників мосту. Матері Івана, можна сказати, пощастило – ударом її перекинуло через відбійник. Жінка отримала травми, але залишилась жива. Вітчим того ж дня  помер у лікарні. А підлітка вдарило ногою об відбійник так, що ногу довелося ампутувати.

На лікування Вані кошти збирали всією областю і навіть за її межами. А коли рана зарубцювалася, піднялося питання про протезування. Адже у дитини все життя попереду, тож потрібен сучасний протез, який дасть Вані максимум можливостей для руху і не доставлятиме дискомфорту.

Найкращий подарунок - протезування

Оскільки сім’я Вані належить до категорії тих, що перебувають у складних життєвих обставинах, про біду, що сталася з підлітком, відразу стало відомо директору обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Тетяні Шевченко.  Тетяна Миколаївна також є головою громадського жіночого об’єднання «Мереживо», ініціатором якого стала народна депутатка України від Сум Тетяна Скрипка. Тож найбільш активні і небайдужі жінки Сумщини відразу отримали  інформацію про Ваню і перейнялися його долею. І найкращим подарунком на його 16-річчя стала звістка про те, що хлопець поїде на протезування до американської клініки.

"Як жінки, ми більш чутливі до таких ситуацій, які стосуються здоров’я дітей, - розповідає Тетянка Скрипка. – Ми не можемо дати собі морального права залишатись осторонь такої біди. Дитина тільки почала жити – і ось в умовах трагедії для всієї держави вона переживає свою особисту жахливу ситуацію. Коли я вперше побачила Івана – мене вразила його мужність і стійкість, те, як він прийняв цю травму. Він настільки сильний, що знаходячись на лікарняному ліжку і розуміючи, що втратив ногу, підтримував своїх близьких. І перше завдання, яке я собі поставила – привернути до Івана максимум уваги в нашій державі і за її межами, аби він отримав необхідну допомогу. Висвітлити цю ситуацію, стати комунікатором між всіма гілками влади, благодійними організаціями, закордонними клініками. Це потребувало багатьох зусиль – але врешті нам вдалося зрушити цю гору".

-        Ми почали шукати клініку для протезування і благодійні організації, які могли б у цьому допомогти, - розповідає Тетяна Шевченко. – Ми знали, що найсучасніші технології протезування використовуються у США, це визнаний світовий лідер у даній сфері. Тому зв’язалися з партнерською благодійною організацією у цій країні, а також, за порадою лікарів, подали заявку на протезування через Міністерство охорони здоров’я – адже Ваня, на жаль, не єдина дитина, з якою трапилося лихо під час війни, значить, мають бути якісь напрацювання щодо протезування українських дітей. До наших пошуків підключився і фонд Олени Зеленської, який має відповідну благодійну програму. Ми перебрали кілька варіантів у європейських країнах, але зупинилися все-таки на американській клініці Сан-Дієго, яка має значний досвід у цій сфері. Вже цього тижня Іван і його супроводжуюча виїжджають до Польші. Звідти – літаком до Вашингтона, а звідти автомобілем до Сан-Дієго, це має бути великою автомобільною екскурсією і знайомством з країною. Клініка бере на себе не лише протезування, а  реабілітацію хлопчика – він знаходитиметься в США до півроку. Керівник Сумської ОВА Дмитро Живицький допоміг у якнайшвидшому оформленні закордонного паспорта для Івана, також ОВА виділила машину для транспортування хлопчика до Львова.

"Життя завжди перемагає!"

Спільними зусиллями Тетяни Скрипки та жіночого об’єднання  «Мереживо», вдалося налагодити комунікацію між приймаючою стороною, посольством України в США, фондом Олени Зеленської та родиною Івана, підготувати документи для отримання віз (переклад, нотаріальне засвідчення, апостиль на необхідних документах, довідках, заявах), перекласти медичну документацію для клініки (виписка з історії хвороби, результати аналізів, рекомендації лікарів), придбати речі в дорогу.  А ще – знайти людину, яка буде супроводжувати Ваню в США. Адже згідно законодавства США, неповнолітній, та ще й обмежений в пересуванні хлопчик не може приїхати один.  Мама Івана має ще чотирьох дітей і зараз вагітна, тож летіти до Америки не може. Родичів, які могли б узяти це на себе, хлопчик не має.  А знайти чужу людину, що залишить всі свої справи і рідних в Україні і буде по-справжньому піклуватися про Івана, не так просто. Але серед учасниць «Мережива»  така є. Журналістка і громадська активістка Олена Геренко вже була знайома з родиною Вані до трагедії, вона відвідувала хлопчика в лікарні і врешті погодилася взяти на себе відповідальність за його супровід на всіх етапах протезування та реабілітації. 

-        Ми познайомилися в грудні минулого року, я була в них дома, ми спілкувалися, - розповідає  Олена Геренко. – Мене ще тоді вразив цей хлопчик – він дуже активний, має купу талантів, самостійний, вихований, амбітний, у нього чудова грамотна мова. І мріяв він тоді не про подарунки, а про навчання в вищому училищі Бортнянського, творчість, мав дуже багато планів. Він вражав тим, що не чекав ні від кого ніякої допомоги, казав не «Дайте!», а «Я хочу принести в цей світ...». Він щирий, добрий, товариський, і він впевнений – «Життя завжди перемагає!». І зараз він не упав духом, не зламався – він готовий боротися. Тепер його головна мрія – піти, побігти і знову танцювати. Коли він дізнався, що реабілітація в клініці включає заняття в танцювальному класі – він був у захваті. Це – та людина, якій по-справжньому хочеться  допомогти. І я рада, що можу це зробити.

Забезпечення супроводжуючого не входить у благодійну програму фонду, тож кошти на квитки і проживання для Олени також збирало «Мереживо», зробивши, таким чином, усе можливе для благополучного вирішення ситуації з Ванею. Попереду ж у небайдужих сумчанок – ще багато роботи.

-        Повномасштабне вторгнення в Україну примусило нас дещо змінити напрямок, - пояснює ініціаторка жіночого об’єднання народна депутатка Тетяна Скрипка. – При створенні організації  ми ставили собі за першочергову мету пропагування наставництва і пошук наставників для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, щоб вони виходили зі стін інтернатів готовими до життя в соціумі. Але зараз в умовах війни більшість вихованців інтернатних закладів евакуйовано з території Сумщини. Натомість значно збільшилася кількість проблем у сімей вразливих категорій – багатодітних, малозабезпечених, мам, що народжують вперше. Тож зараз допомагаємо їм, а також дітям, батьки яких загинули. Діти – це головне багатство нашої держави, і зараз ми маємо підтримувати їх, як ніколи досі. Я дуже вдячна всім, хто це розуміє і долучається до цієї роботи.