Альона Гайдукова працює відеографкою Сумської філії Суспільного мовника. Знімати та монтувати відео – не лише її професія, але й захоплення. Ось що вона розповіла про історію створення фільму «Різдвяна суперечка».

–        Я відеограф, і своє 30-ліття я вирішила відсвяткувати по-особливому – виділити два дні і зняти короткометражний фільм. Цей проект виношувався уже давно. Ідея належить моєму чоловіку Владиславу Гайдукову, він її вигадав ще пару років тому, але за цей час і до фінального результату вона значно змінилась. Втім, її серце лишилось тим самим.

На початку грудня я переживала, що не було снігу. Потім сніг з’явився, але не було до кінця зрозуміло, хто буде героєм. Це міг бути один чоловік, або ціла родина. У нас були варіанти, але остаточно запропонувати ролі я все ще нікому не могла. Потім була страшна ожеледиця – теж незручно, не на часі, лінь.

Час спливав  і мені здавалось, що в цьому році я знову не встигну реалізувати цей проект. Фоново ця думка крутилась в моїй голові, але коли я усвідомила, що вже за кілька днів мій День народження, а за ним і Різдво, мені стало так сумно, так образливо, так хотілось зробити те, що насправді в моїх силах, що я не втрималась і пізно ввечері зателефонувала своїй подрузі Тетяні Сапун із проханням допомогти мені разом із її чоловіком Олегом Решетовим у цій справі. І... вони одразу ж погодились.

Дату теж визначили досить швидко. Я зрозуміла, що саме таким хочу бачити свій особливий день, який ніколи не повториться, – 22 грудня 2020 року, найкоротший світловий день у році, до речі.

Дар’я Сапун, Андрій Радченко, а також їхній песик Орлі, які, власне, і зіграли у фільмі головні ролі, живуть за містом і, незважаючи на те, що ми давно дружимо, я в них ні разу не була. Особисто для мене це додавало неймовірної казковості всьому, що відбувається. Все я бачила вперше, хоча напередодні Андрій провів для мене віртуальну екскурсію усіма локаціями. На місці вони активно готувалися до нашого приїзду. І ось цей день настав.

Про те, що День народження в мене був найкращим у житті, навіть розписувати не буду, це очевидно і так. Сюрпризи тривали постійно і всі вони були виключно приємними. Родина підтримала мене в моєму виборі формату святкування, за що я безмежно вдячна чоловікові. Він також допомагав мені в написанні сценарію, який був створений увечері напередодні поїздки.

Зйомки відбувалися на Сумщині – в селі Камінь Кролевецького району. Два шалені зйомочні дні і ніч монтажу нон-стоп. Я вклалася у дедлайн і почувалася щасливою. Це нереальний досвід, якого могло б не бути, якби у мене не було найкращих у світі друзів. Це досвід, який дав нам можливість доторкнутися до кіномистецтва.

Були і складнощі, наприклад, ми брали в оренду гірлянду, але в процесі роботи виявилось, що вона занадто потужна і ми не могли використовувати її в лісі з нашими технічними засобами. Тож обійшлися звичайними гірляндами, які були вдома у Даші і Андрія. Було складно через те, що левова частка зйомок відбувалася на морозі, ми всі добряче замерзли. Нелегко було встигнути зняти все, що потрібно, в момент, коли на вулиці стрімко сутеніло. А коли зовсім стало темно, я зрозуміла, що професійного відеосвітла, яке в нас було, ледь вистачає. Було ще багато цікавих несподіванок. Але врешті решт із кожної складної ситуації нам вдалося знайти вихід.