О том, что политика пряника ни к чему не приведет, я на страницах этой колонки писал не раз, даже в моменты апофеоза проекта «Улучшение жизни уже сегодня». Потому что любовь — штука тонкая, она образуется то ли по причине неизвестных химических реакций, то ли от страха, но никак не от хорошей жизни. Поскольку при хорошей жизни человек хочет большего и всегда недоволен «сегодня» в ущерб «завтра».
Соответственно сколько таким зажравшимся гражданам ни настрой психдиспансеров, «Барсов» и театров, все им будет мало и не то. Этот настрой можно было бы ликвидировать введением президентской монархии, чтобы глава государства не зависел в своих благих действиях от всякого там электората. Но по неизвестным причинам Виктор Федорович пока не хочет становиться помазанником Божиим (может, оттого, что не понимает значения этого слова, а непростой жизненный опыт научил незнакомых слов бояться).
В таких условиях вертикали приходится либо смириться с народной нелюбовью, либо по-пробовать политику кнута, которая, как свидетельствует история, имеет большие перспективы. Даже вспоминая советское прошлое, сами посудите. Вот когда народ больше всего любил власть — при кровавом эффективном менеджере Сталине или при кротком и человеколюбивом Брежневе? При последнем вроде и мир был, и не стреляли, и цены падали, и телевизоры цветные разошлись по жилью простых граждан, а что в ответ? Анекдоты, насмешки, мечты про смену режима и слушание забугорных голосов. А при Сталине, когда карточки, голод, репрессии, война, народ своего правителя обожал, клал головы в битве с фашизмом или на стройках коммунизма. И до сих все помнят, что при Сталине был порядок.
В таких условиях поворот вертикали в сторону кнута кажется обоснованным и даже долгожданным. Давно пора всыпать неблагодарным гражданам, заставить их протрезветь от потребительского опьянения. И новый бюджет очень в этом поможет. Сначала перестанут ремонтировать дороги, лифты и жилье — пусть граждане топают ножками по ухабам и делают выводы.
Для большей эффективности можно немного подморозить, но самое главное — это, конечно, голод. Ничто так не возбуждает любовь к власти, как долговременное голодание. Один Новый год с картофелем в мундирах как главным блюдом праздничного стола — и куда денется спесь граждан, их стремление в Европу и нелюбовь ко властям предержащим. Потом можно гайки слегка открутить, чтобы к картофелю добавилась хамса, но не более того.
Такое вот пребывание на грани голода отрезвляюще подействует на электорат, заставит граждан забыть о наносном (политику всякую) и вспомнить базовые инстинкты выживания. Судя по бюджету, выздоровление украинского общества начнется уже весной, а к осени приобретет необратимый характер.
Впрочем, не обходится и без некоторых трудностей. Вот мэр Сум Геннадий Минаев вроде бы всем рассказывал о прогибе к вертикали, а теперь мутит воду пустой критикой, не понимая гениального замысла партии и президента.
Тут губернатор должен вмешаться и приструнить городского голову за дерзость. Пример наказания подал сумской епископ, усмиривший подчиненного батюшку запретом служить в митре до Пасхи. Думается, что для мэра вполне достаточно будет запрета писать в фейсбуке до 25 февраля. Спросите: почему именно до этой даты? Потому, что для нас, верных служителей вертикали, годовщина вступления в должность президента сродни той самой Пасхе для христиан. И как Бог Отец приносил в жертву своего Сына, так и президент готов принести в жертву весь народ свой на вящее благо вертикали.
Гость
Ивченко, поклон в вашу сторону по поводу виртуозного владения словом. Но смысл этих слов вызывает только одну эмоцию - facepalm. Вас бы да в творчество))
Зарічний
Вертикаль влади. Цікаве питання.
Одна з причин наших невдач та тотального незадоволення населення всім, що відбувається в тому, що МІСЦЕВА влада ( не місцеве самоуправління, а саме вертикаль) немає чітких планів та орієнтирів для своєї орботи.
Які стимули у місцевого губернатора (голів райдержадміністрацій)? Звичайно, не бути звільненими. А за що можуть звільнити? Теоретично- за погані показники в економіці, соціальній, культурній і інших галузях в регіоні.
Практично- за відхід від "генеральної" лінії, за поразку "своєї" партії на виборах.
Отже для перемоги на виборах ставиться завдання не реально покращити соціально-економічні показники, а заставити повірити населення в покращення.
Відчуваєте різницю?
Молодий, енергійний губернатор Юрій Чмирь безперечно має кращий вигляд ніж його попередники (Лаврик, Гаркава і ін.)
Але чи має він повну уяву і впевненість в керівництві областю в правильному напрямку? Сумніваюсь.
З одного боку, згори не доводять справжню стратегію роботи, бо самі не знають, куди рухатись.
З іншого- в області немає стратегії розвитку та реформування всіх галузей.
Відтак системну роботу та реформи губернатор помівняв на окремі гучні та глобальні заходи.
Барса, медичні установи, два сумських театри, кадетський корпус...- приблизно такий список.
І це вже теж досить добре, і це вже здобуток Ю.Чмиря. Без сумніву.
Але є й зворотна сторона медалі. Кошти не беруться нізвідки. Вони, як правило , перерозподіляються, концентруються на окремий об"єкт. Так, реконструкція двох сумських театрів, але скільки сільських клубів закінчили своє існування?
Небезпечним є захоплення адміністрації різноманітними програмами. Програми - це добре, знову ж таки концентрація коштів, результат.
Але набагато важливіша системна робота в усіх галузях. В першу чергу- це робота з кадрами всіх рівнів, в другу- робота з галузевими проблемами.Хто знає, як конкретно облдержажміністрація впливає на стан справ в м.Суми (кадри, економіка, соціальна сфера і ін) Яка тут система роботи?
Чого варта реконструкція театру Щепкіна, якщо вистави дуже слабкі і прориву в творчості немає?
А які успіхи в освіті?
Чи розуміє адміністрація, що головна ланка на сумщині - це село, сільськогосподарське виробництво, переробка? Село - це ключ від успіхів сумщини.
Якщо на селі закриють клуб, лікарню - село виживе. Коли ж закривається школа - помирає і село. Сільська школа "тримає" сільську громаду.
І які успіхи у нас в освіті? Реформи, системна робота, Що?
Натомість начальника профільного управління рік тому звільнено, а на його місце не призначено нікого. Якщо тимчасово призначена людина не справляється- її звільнюють. Якщо справляється- призначають. Рік без профільного керівника- це кадрова імпотенція.
Чи розуміє губернатор, що справу реально роблять не його заступники і помічники - це челядь, яка обслуговує першу особу, а профільні управління в повному складі.
З ними потрібно конкретно працювати, ставити завдання, контролювати виконання.
Звичайно, якщо спілкуватись тільки з замами, різати всі червоні стрічки, ходити з одного святкового заходу на інший - то важко дійти до тієї конкретної, рутинної, але необхідної роботи заради ВСІХ жителів області.
Надіюсь, губернатор росте над собою і просувається в потрібному напрямку.
Гость
Хорошая статейка. И не дорогая. И без ошибок. Может же, когда захочет.