Під час звернення путін пообіцяв, що призиватимуть лише тих, «хто перебуває в запасі і, насамперед, тих, хто проходив службу в лавах збройних сил, має певні обліково-військові спеціальності та відповідний досвід». Міністр оборони шойгу заявив про 300 тисяч очікуваних мобілізованих, уточнивши, що мобілізуватимуть тих, хто має бойовий досвід.
Проте в опублікованому на сайті кремля відповідному указі слова президента та міністра оборони про категорії призовників не були відображені. Це свідчить про те, що указ про мобілізацію насправді не обмежує коло осіб, яких це може стосуватися. Там немає ні термінів, ні чисельності призовників, тож забиратимуть тих, до кого зможуть дотягнутися військкомати. Ніхто не гарантує, що заявлені шойгу 300 тисяч будуть останніми і залучатимуться лише ті, хто має бойовий досвід.

Чи є у Росії ресурси для навчання та оснащення нових солдатів?

Військові експерти вважають, що у росії зараз просто немає 300 тисяч осіб з бойовим досвідом, яких можна було б мобілізувати. І обґрунтовують це наступними обставинами.
Афганська війна завершилась 33 роки тому. Тому, якщо людина закінчила службу навіть у 20 років, зараз їй 53 і вона навряд чи становить якусь цінність для збройних сил.
Дві чеченські війни в росії завершились майже 20 років тому. Через них пройшли близько 60 тисяч бійців не офіцерського складу, яким на той час здебільшого було до 35 років і зараз їх не можна мобілізувати. Тому з досвідом чеченських воєн можна мобілізувати лише обмежену кількість офіцерів.
Серед тих, хто їздив до Сирії, бойовий досвід має дуже обмежена кількість людей.
Чисельності бойовиків ПВК «Вагнера» із дійсним бойовим досвідом, які ще залучені до війни в Україні недостатньо, щоб суттєво вплинути на події на фронті.
Іншим питанням є те, що російська армія має серйозні проблеми зі спеціалістами, які могли б навчати нові кадри. Адже влада пообіцяла, що перед відправкою на виконання бойових завдань набрані резервісти пройдуть спецпідготовку. Більшість з тих, хто вже відслужив, забули як водити танк, стріляти, наводити зброю, що ставить під сумнів їх здатність воювати.

Система підготовки строковиків фактично зруйнована самою так званою спеціальною військовою операцією, з початку якої практично всі офіцери, сержанти й старшини, які мали цим займатися, були або відправлені на війну, звільнилися, або стали бойовими втратами.

Така стратегія військових високопосадовців на відправку офіцерів та сержантів всіх категорій на фронт, орієнтована, перш за все, на спробу досягти в «спецоперації» якихось термінових успіхів. Наслідками стала неможливість ЗС рф швидко поновити якісну підготовку нових військовослужбовців хоча б до рівня боєздатних контрактників.
Вже наявна нестача офіцерського корпусу в окупаційних військах на території України визначає ще одну проблему. Вважається, що в російській армії на одного офіцера має припадати приблизно 10 рядових. Навіть мінімальний призов 300 тис. рядових потребує 30 тис. посад офіцерів різних спеціальностей. Такої кількості додаткових офіцерів у чинній російській армії немає, а спроба використати для цього офіцерів із запасу стикнеться з проблемою якості керування через втрату їхніх навичок. Крім того, мобілізованих відправлятимуть у розбиті і виведені на відновлення боєздатності частини, що не сприяє придбанню ними бойового досвіду.

Матеріальне забезпечення

Під питанням залишається і забезпечення мобілізованих зброєю та оснащенням.

За оцінками військових експертів, на оприлюднену чисельність в 300 тис. стрілецької зброї застарілих зразків вистачить, але вони матимуть проблеми з екіпіровкою, адже на мобілізаційних складах відсутні каски, черевики та бронежилети. За попередніми прогнозами, під час першої хвилі мобілізації у рф можуть мобілізувати максимум 40-50 тисяч резервістів, оскільки на більшу кількість просто не вистачить екіпірування.

Мотивація

До цих проблем додається і те, що у людей з-поміж мобілізованих буде ще менше мотивації воювати, ніж у чинних учасників війни на російському боці. Обумовлено це тим, що люди, яких мобілізуватимуть, молодше 35 років і вони набагато менше схильні до впливу кремлівської пропаганди щодо цілей війни з Україною. Крім того, один із пунктів указу про мобілізацію свідчить, що «контракти про проходження військової служби, укладені військовослужбовцями, продовжують діяти до завершення періоду часткової мобілізації». Тобто, ті, хто вирішив відмовитися, більше не зможуть розірвати контракт, що неминуче призведе до зростання кримінальних справ проти тих, хто не хотів воювати, а відповідно ще більше зменшать мотивацію до згоди на призов. Тому у відповідь на масове розсилання мобілізаційних розпоряджень, прогнозується хвиля ухилення від мобілізації та акцій протесту проти війни під лозунгом «Між смертю та в’язницею я обираю в’язницю».
Рішення про проведення мобілізації продиктоване поразками російської армії під час українського контрнаступу.   Це авантюра з боку військового командування, щоб показати путіну свою ефективність та готовність виконувати його розпорядження щодо стабілізації лінії фронту.

Однак вирішити мобілізацією дефіцит досвідчених командирів та підлеглих, здатних не дати українським військовим просунутися вперед, не вдасться.

Центр протидії дезінформації при РНБО України