Під його керівництвом посаджено рекордну площу - 40 тисяч гектарів нових лісів, що свого часу було одним із найкращих досягнень в Україні.

У 1955 році - по закінченню Української сільськогосподарської академії - Микола Андрійович розпочав свою трудову діяльність лісничим у Лебединському держлісгоспі.

Він примножував лісове багатство краю, заліснюючи схили, яри та інші угіддя. Роботу здібного і вмілого працівника було помічено, і через 8 років він очолив колектив Шосткинського лісгоспу.

Тут продовжував вдосконалювати та впроваджувати передові методи рубок і вирощування лісів, а це досить кропітка праця, яка вимагала майстерності, вміння і відповідних знань. Була проведена також велика робота по розбудові виробничої інфраструктури.

Своїм чудовим архітектурним стилем вирізняється адмінприміщення лісгоспу, збудоване в оригінальному стилі за проєктом керівника та його однодумців.

У 1969 році Миколу Андрійовича було призначено начальником обласного управління лісового господарства. Це була нова відповідальна робота, нові виклики.

Але досвід й організаторські здібності, уміння працювати з людьми, прислухатися до їх думок і побажань допомагали керівнику успішно справлятися з виробничими завданнями.

За 16 років виконано великий обсяг робіт по захисту і вирощуванню нових лісів, побудовано чимало виробничих цехів і складів, значно поліпшено умови праці, що сприяло високопродуктивній роботі і досягненням, як окремих лісгоспів так і управління вцілому.

3a виробничі успіхи і професіоналізм Миколі Парасенку присвоєно почесне звання «Заслужений лісовод України». Його нагороджено орденами Слави 3-го ступеня, Знак ПОШАНИ, Трудового Червоного Прапора і медалями.

Миколу Андрійовича знали як культурну і порядну людину, хорошого сімʼянина, якого любили рідні та поважали колеги по роботі. Завжди чоловіка підтримувала і підставляла плече його дружина Калерія Іванівна. Її життя і трудова діяльність були теж тісно повʼязані з лісовою галуззю. Вона працювала лісоводом. Ця прекрасна жінка була завжди поруч, додавала Миколі Андрійовичу сил і впевненості у роботі.

Коли ми чуємо, як шумить молодий ліс, посаджений руками наших працівників, усвідомлюємо, що якщо через сотні літ людина буде щасливою, то в цьому є і наш внесок.

Свій вагомий внесок зробив і Микола Андрійович ПАРАСЕНКО. Його ліси ростуть, а разом з ними росли ми і наші працівники!

У 2002 році Микола Андрійович відійшов у вічність. Наша подяки і вічна шана цій легендарній людині.

Автори Киченок В.С., Чигринець В.П., Саєнко В.Д., Кушніренко В.В., Зубко В.І., Шпакович М.М., Водотика В.В., Снігур Я.М., Бут М.О., Розенко М.О.

®