Збили близько десятка російських "Шахедів" за одну ніч – такий результат показали військові 636 окремого зенітно-кулеметного батальйону. Збивали російські безпілотники, які атакували Сумщину, у великодню ніч проти 6 травня. Серед тих, хто захищав тієї ночі небо Сумщини були бійці на псевдо “Будулай”, “Бот” та “Ратник”. Про тонкощі полювання на безпілотники та що відбувалося в ніч наймасованішої російської атаки дронами на Суми, бійці розповіли Суспільному. Далі публікуємо розповідь зі слів військовослужбовця "Будулая".

“Маємо 15 хвилин, щоб приїхати на позицію та підготуватися”

Як все відбувається зазвичай: коли мобільна вогнева група отримує сигнал про наближення повітряного противника, у неї є певний проміжок часу – до 15 хвилин, для того, щоб виїхати, підготуватись на позиції й почати працювати по повітряному противнику.

Ось тут хотілось би звернутися до водіїв міста Суми. Найчастіше такі атаки відбуваються вночі, коли вулиці порожні. Місто спить, на дорогах нікого немає, але трапляються такі тривоги, коли ми виїжджаємо вдень. Тому є прохання до водіїв: якщо ви бачите отаку машину – пікап з кулеметом, або подібну з військовими – будь ласка, уступайте дорогу! Нам потрібно дуже швидко виїхати за межі міста, щоб ми встигли зробити свою роботу, і ці “бляшанки” до нас не долетіли. Ми, як правило, вмикаємо світлові сигнали, можемо підсигналювати. Ми дуже вдячні всім тим, хто розуміє цю обстановку і уступає дорогу.

Ми не для розваги катаємося по місту швидко, буває, десь порушуємо правила ПДР, але це, насамперед, для вашої безпеки. Тому, якщо бачите таку машину, яка їде на великій швидкості, будь ласка, зупиніться, пропустіть, звільніть полосу – так буде всім краще.

Військовослужбовець з позивним “Будулай”. Суспільне Суми

Порядок дій при полюванні на “Шахед” такий: машина приїжджає у відповідний сектор вогню. Кулеметник завжди знає, куди йому можна стріляти, а куди не можна, під яким кутом, на яку відстань, щоб не влучити десь у населений пункт, у будівлі, туди, де це може бути небажано. Кулемет заряджається, встановлюються прицільні пристрої.

Автівка з кулеметом, яким збивають "Шахеди". Суспільне Суми

Як правило, російські війська "літають" вночі, тому у нас є тепловізійні приціли, також є додаткові планшети, в які зручніше спостерігати через більший екран. І, відповідно, контролювати той чи інший сектор. Мобільних груп декілька, ми закриваємо певний сектор. Інші бійці виставляють ліхтар, лазерні указки і починають шукати того самого "Шахеда".

Боєць 636 окремого зенітно-кулеметного батальйону з позивним “Ратник”. Суспільне Суми

 

"В той час, коли кулеметник заряджає кулемет, номер обслуги розкладає штатив і встановлює освітлювальні прилади. Це так званий "виклик Бетмена". До трьох сотень метрів він точно б’є. Є в нас також гарний павербанк, який забезпечує автономну роботу ліхтаря. Додатково встановлюємо лазерну указку. Лазерна указка “малює” повністю промінь, працює як цілевказівник. Промінь настільки сильний, що може палець припекти або навіть сигарету підпалити”, – розповів боєць 636 окремого зенітно-кулеметного батальйону з позивним “Ратник”.

“Потрібні переносні зенітно-ракетні комплекси”

“Шахед”, до речі, чути досить далеко, більш ніж за 3-5 кілометрів його вже можна почути (в залежності від рельєфу місцевості, від висоти і швидкості). Тим не менше, вже з трьох кілометрів його чути добре. З кулемета, а це у нас Browning М2, калібром 12,7 х 99 мм, той самий 50-й натівський калібр (50 BMG - прим.ред.), їм можна працювати вже десь з півтора кілометра. Тобто, можна влучити, збити – що ми і робимо.

Як працюють сумські ловці "Шахедів". Суспільне Суми

На сьогоднішній день летять "Шахеди", КАБи, різного роду ракети, “балістика” тактична… Не жалкують наші сусіди цього для нас. Працювати ми можемо, насамперед, по "Шахедам", це наш профіль. Також ми можемо працювати по тим самим КАБам, але вже більш швидкісні ракети – це вже не наш профіль. От тому було б непогано, якби наші підрозділи чимось підсилили таким ракетним, типу ПЗРК якогось: або "Stinger", або "Ігла". Я думаю, командування над цим працює, рано чи пізно ми зможемо працювати по більш широкому асортименту "подарунків".

Нині в плані роботи по "Шахедах" вистачає всього. В плані роботи по КАБах, ракетах – хотілося б якихось переносних зенітно-ракетних комплексів.

Як працюють сумські ловці "Шахедів". Суспільне Суми

В ту ніч нам вдалося збити рекордну кількість “Шахедів”, тому що в нас працювала не одна мобільна вогнева група, нас було багато: працював наш 636-й окремий зенітно-кулеметний батальйон, працювали хлопці зі 117-ї бригади, хлопці з ДФТГ, прикордонники. Тобто, це був такий колективний результат, не можна його там комусь одному віддавати.

Як все відбувалось? "Шахеди" почали висвічуватися у нас на радарі, ми їх побачили, як вони перетнули державний кордон. Заходили дрони північніше міста Суми. Ми їх по екранах супроводжували і вже чекали на відповідних місцях. Йшли вони кількома групами: було 3-4 групи по 3-4 "Шахеди". На підході до Сум вони почали розділятися: група долітає, одна частина починає з півночі заходити, інша – з заходу або південного заходу. Через нас половина більша, мабуть, пройшла. Ну як пройшла, не дійшла! (сміється – прим.ред). "Шахеди" “пішли” десь опівночі. Першу групу відпрацювали, далі хвилин через 30-40 – другу групу, ще хвилин через 30 – третю групу. Це те, що саме на наш сектор йшло. Ну, я думаю, результат всім сподобався. Окремий зенітно-кулеметний 636-й батальйон вразив 7 "Шахедів".

Трасуючі набої, з допомогою яких збивали "Шахедів". Суспільне Суми

Ще два, якщо я не помиляюсь, просто не знайдені, тому що для того, щоб підтвердити ціль, потрібно її не тільки збити, а ще й показати, що вона є. У нас є камери, які це фіксують, також у нас приціли з відеозйомкою, по них це також видно, але коли працює декілька мобільних вогневих груп... Ось, наприклад, на цю камеру (камера на шоломі - прим.ред.) самого "Шахеда" не видно, вона фіксує звук, фіксує те, що відбувається саме в мобільній вогневій групі: хто що робить, хто куди цілиться, стріляє. В самому прицілі вже видно безпосередньо цей "Шахед", тепловізійний приціл, він там світиться, по ньому працюють.

Ті "феєрверки", що спостерігали містяни – це трасуючі набої, за допомогою яких можна коригувати вогонь. В стандартному “цинку” (ящик для набоїв - прим. ред.) у нас іде чотири патрони звичайних, один – трасуючий. На кожен отой "огоньочок" ще вилітає чотири таких, яких містяни не бачать.

Трасуючі набої, з допомогою яких збивали "Шахедів". Суспільне Суми

І ось “Шахед” іде, його б'ють з однієї сторони, з другої, з третьої, з п'ятої – десь рано чи пізно він падає. "Шахед" сконструйований таким чином, що він може вибухнути одразу, все залежить від влучання. Він може одразу знищитись в повітрі, він може просто впасти, може впасти і здетонувати, може не здетонувати. Були випадки, коли "Шахеди" падали не в ту ціль, куди вони направлялись, вони падали, але залишались цілі. У нас є тут місцевість з густими лісами, є болота, річки, озера. Не виключено, що ті два "Шахеда" могли впасти в ту саму річку або ставок. Тому зараз ми можемо казати за підтверджені – це ті безпілотники, які збили, є відеоробота по них і є фактаж: уламки або якась частина, або ж він взагалі цілий би був. Отак воно підтверджується, тому два десь у нас ще валяються.

Якщо люди знайшли уламки будь-яких літаючих пристроїв, не тільки “Шахедів” – ракет або ще чогось, телефонуйте 102. Не потрібно нічого придумувати, нікуди лізти, щось розкручувать, знімати. Бажано навіть до нього взагалі не підходити. Якщо це “свіжі” пристрої, вони можуть бути запрограмовані на автоматичне детонування. Наприклад, “Шахед” упав не там, де планувалося і не здетонував. В нього може бути таймер, він може вибухнути через день або через два, або через тиждень. Це небезпечні іграшки і це взагалі не іграшки, тому якщо побачили щось підозріле, телефонуйте 102. А далі вже правоохоронці цим займуться, вибухотехніки й інші спеціально навчені люди.

“Ми можемо дещо передбачати”

За останні, мабуть, пів року це була наймасовіша атака саме "Шахедами" саме на Суми. Тому що дуже часто буває, що вони пролітають нашу область транзитом. От і якщо вони пролітають не в зоні нашого ураження, то ми не можемо по них працювати. Часто бувають в соцмережах і по телебаченню повідомлення, що "Шахеди" пройшли на Полтавщину, чи на Київщину ,чи на Чернігівщину. У росіян є цілі тут, є цілі в глибині країни, тому якщо вони йдуть транзитом, то по них працювати важче, тому що вони вибирають такі маршрути, де їх не засікають наші радари, де можна сховатись, де можна пролетіти або дуже низько, або навпаки дуже високо, щоб їх не дістали мобільні вогневі групи. І а саме на Суми це, мабуть, наймасовіша атака за останній час.

На пунктах управління в нас уже є певна аналітика. Площа нашої області достатньо велика, але росіяни не сильно вибіркові, вони намагаються, якщо маршрут прохідний, пройти по ньому і другий, і третій раз. Ми "висікаємо" ці всі нюанси, під цей маршрут підлаштовується мобільна вогнева група або інші засоби збиття. Відпрацювали, збили, вони тоді дивляться: "тааак, треба іншу "тропку топтать". Вони намагаються йти ярами, низинами, руслами річок, йдуть нижче горизонту. Тоді "Шахед" не засікається радарами і може виникнути, як той чорт з табакерки.

В принципі, в нас в плані міста, я не можу казати за всю область, бо в нас свій сектор, а в плані міста всі ці маршрути підходів визначені. Ми знаємо, де вони можуть заходити, як вони можуть заходити. Ми вже можемо щось передбачити.

Як працюють сумські ловці "Шахедів". Суспільне Суми

“У нас тут сім'ї – більшої мотивації не придумаєш”

Що відчуває боєць, коли полює на "Шахеди"? Азарт. Техніка дій в нас вже напрацьована. В перші виїзди могла бути якась… скажімо так, паніка. Але не та паніка, коли хочеться втекти, забігти, сховатися, а та, коли хочеться все встигнути, все зробити правильно, все підготувати, влучити. Найважче, мабуть, для нас це пошук “Шахеда”. Тому що чути його дуже далеко, але чи видно? Все залежатиме від того, чи визначили правильно сектор. Коли "Шахед" в небі, звук ніби накриває і ти лише приблизно розумієш, з якого він йде напрямку, але ти не можеш точно визначити, що саме отут він може бути. Тому найбільший сплеск адреналіну йде саме в момент пошуку, тому що ти розумієш що в тебе є буквально кілька секунд для того, щоб його знайти. І ще менше секунд для того, щоб по ньому відпрацювати. І ти хочеш встигнути його збити: у нас сім'ї тут, у місті, тому мотивації більшої, мабуть, не придумаєш. А от коли він вже потрапив в об'єктив прицілу – вже просто починається стрільба. Правильне виведення того самого упередження і всі нюанси, згідно балістики і характеристики кулемету.

“На відстані 5 метрів від кулеметника хрущ має таку ж саму теплову сигнатуру, птах на відстані 50 метрів має таку ж саму теплову сигнатуру. Ну і “Шахед” на відстані 500 метрів від землі має таку ж саму теплову сигнатуру. Здається, цілі одні й ті самі, працювати дуже важко, бо ціль летить: її треба, по-перше, знайти, по-друге, по ній треба відпрацювати. Ви маєте розуміти, що ви дивитесь в отакий маленький отвір, плюс наша "маленька кицька" (кулемет – прим.ред.) дає сильну віддачу, і тому приціл дуже "бігає". Тобі потрібно спіймати ось такі малесенький предмет в небі, його знайти, розшукати і почати по ньому працювати”, – розповів командир мобільної вогневої групи 636 окремого зенітно-кулеметного батальйону з позивним "Бот".

Командир мобільної вогневої групи з позивним "Бот". Суспільне Суми

“Можна стріляти з Піщаного, а вбити людину в центрі міста”

Нас дуже тішить те, що сумчани нас підтримують, їм також хочеться хоча би морально брати участь у цих всіх заходах. Але, шановні! Будь ласка, не підходьте до вікон, не виходьте на дахи, на балкони, і взагалі: під час повітряної тривоги, особливо, коли ця повітряна тривога пов'язана з "Шахедами", намагайтеся бути в укритті. Звісно, сектора всі визначені, хлопці знають, куди можна стріляти, а куди ні, але це не чіткі кордони.

Коли оператор працює в небо, навідник працює в небо, в нього нема там чіткого якогось кордону. Він б'є по небу, увага в нього вся зосереджена на збитті. До того ж, згідно технічних характеристик цього кулемету, убивча дальність Browning М2 – близько 6,5 кілометрів. Для розуміння: можна стріляти з, наприклад, Піщаного, а вбити людину десь в центрі міста, якщо ця куля, не дай Боже, туди долетить. Ми зі свого боку максимально виключаємо такі випадки, але береженого Бог береже.

“Все відбувалося дуже швидко”

Чому "Будулай"? В перші дні війни я починав свій бойовий шлях з добровольчого формування. Як і більшість сумчан, які взяли в руки зброю. В певний момент потрібно було визначитися із позивним. Все відбувалося дуже швидко. А в мого тата на роботі колись було таке прізвисько. От і якось воно мені перейшло. Ну а ще – борода, засмага. Лягло як по шаблону (сміється – прим.ред.).

Що було потім? Оскільки я мисливець і ще багато хлопців-мисливців, у нас була своя власна зброя. Ви пам'ятаєте, яка була ситуація? Зброя типу автомата Калашникова у нас з'явилась пізніше, а в перші дні всі повиходили зі своєю. Тоді я працював зі своїм карабіном мисливським, а далі, коли почали озброюватись, трошки організовуватись, виникли певні угрупування добровольчі, далі вже почали працювати по орках, на той момент вони ще були в нашій області. Коли вже з нашої області вони пішли, ми працювали ну в різних сферах військової справи. А десь з літа минулого року ми майже всім підрозділом перейшли до зенітного кулеметного батальйону і захищаємо небо.

“Історія у нас перед очима”

Що для мене перемога? Це впевненість у безпеці моєї сім'ї, мого сина, моєї дружини. Це впевненість в тому, що я можу спокійно жити, працювати, відпочивати, не думаючи про те, що завтра хтось зможе прийти і зітворити те, що вони зітворили вже більше, ніж два роки тому. А по факту це у нас триває більше 10 років.

У 2014-му році мій брат добровольцем пішов у на війну. Перші два роки – 2014 і 2015 ми пам'ятаємо, як ми там всі активно підтримували, допомагали. А от я боюсь тієї ситуації, яка виникла у 2016-2017 році. Заморозка. Типу, "тут не стріляють, це ж воно десь там". А не пройшло і шести років, я не рахую з 2014, тому що з 2014-2015 були активні бойові дії, наші хлопці гідно захищали. А після заморозки пройшло всього лише шість років і поперли на всю Україну. Тому зараз “заморожувати” чи якось переводити війну в той формат, який був 2016 року не можна! Нам потрібно тільки перемагати і перемагати остаточно, безповоротно.

Дякуємо партнерам, які нам допомагають, тим людям які, тут в Україні, на своїх фронтах: на волонтерських, економічних, на будь-яких. Але ні в кого не має бути ілюзії, що ми зможемо якось замовчати, якось заморозити. Історія, вона в нас перед очима. Заморозимо зараз, а через п'ять-десять років вже будуть з оцими залізяками (показує на автомат – прим.ред.) наші діти, а цього дуже не хотілося б. Тому, для мене перемога – це бути впевненим, що за своє життя мій син не возьме цього автомата в руки.