Чекали на повернення, але не сталося… Ще одне ім’я, переходить з Алеї надії на Алею Слави…. Це важка хвилина для родини, для громади, для всієї України, адже кожна така втрата – невиправна і болісна.

У цей скорботний день на Алеї Слави зібралися рідні, керівництво громади, побратими, друзі, знайомі, священнослужителі та вдячні українці аби віддати останню шану Воїну…

Схиливши голови, з квітами в руках, зустріли живим коридором військовослужбовця. Присутні дякували Захиснику за все зроблене в ім’я України і кожного її громадянина. Священнослужителі здійснили чин заупокійної служби за Героєм.

КАПЛУН Олександр Миколайович народився 11 вересня 1973 року в селі Правдюки Роменського району. Закінчив Вовківську загальноосвітню школу, після чого вступив до Недригайлівського вищого професійного училища, де здобув спеціальність водія-електрика.

Свій трудовий шлях за фахом розпочав у колгоспі «Батьківщина». Строкову військову службу проходив в Сухопутних військах в місті Бахмуті. Після служби повернувся до мирної праці, згодом переїхав до міста Ромни, де працював у Роменському радіовузлі, потім Коровинському коноплезаводі, ТОВ «Таланпром», а також будівельником у місті Києві.

Олександр Миколайович мав «золоті руки», був фахівцем своєї справи, відповідальним і надійним працівником, людиною, яку поважали колеги та цінували друзі.

Під час повномасштабного вторгнення, у 2023 році, він добровільно вступив до лав Збройних сил України. Захищав державу на Запорізькому напрямку. Під час служби отримав поранення, однак після реабілітації повернувся у стрій – уже на захист Покровського напрямку.

Увесь час воїн підтримував зв’язок із дружиною, з якою прожив усе життя. Дружина та син були для нього опорою і джерелом сили. У родині панували довіра, підтримка і взаємна повага.

Олександр Миколайович з честю та гідністю ніс свій військовий обов’язок перед родиною, громадою, країною та майбутніми поколіннями.

У січні 2024 року під час виконання бойового завдання зв’язок із воїном обірвався. Відтоді старший солдат Олександр Каплун вважався зниклим безвісти.

Понад два роки родина жила в очікуванні та надії. Дружина шукала чоловіка всіма можливими шляхами – зверталася до командування військової частини, правоохоронних органів, Координаційного штабу, брала участь у мирних акціях у місті Ромни, привертаючи увагу до долі зниклих безвісти та полонених.

Лише цього року, після повернення та ідентифікації тіл загиблих воїнів, родина отримала страшну звістку…

10 січня 2024 року старший солдат Олександр Миколайович КАПЛУН загинув поблизу населеного пункту Костянтинівка на Донеччині, захищаючи Батьківщину.

Воїну назавжди – 50 років…

Олександр Миколайович був доброю людиною, турботливим чоловіком і батьком, відважним Захисником, гідним сином своєї держави. Його ім’я навіки вписане в історію Роменської громади та України.

Висловлюємо щирі співчуття дружині та сину Героя. Роменська громада розділяє ваш біль і схиляє голови в скорботі, повідомили в мерії Ромен.

Вічна слава та світла пам’ять Захиснику України.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!