Жирний Віталій Федорович народився 15 серпня 1977 року в місті Шостка у родині, де зростало двоє синів. Навчався у загальноосвітній школі № 7 і здобув неповну середню освіту.

З юних років Віталій був працьовитою людиною, не цурався жодної роботи. Працював у різних сферах, був різноробочим, а значну частину свого трудового життя присвятив будівництву. Його поважали за відповідальність, щирість та готовність завжди підтримати тих, хто потребував допомоги.

Згодом доля подарувала йому зустріч із коханою Наталією, яка стала його дружиною. У подружжя народилися двоє дітей — донечка Софійка та син Олександр. Родина була найбільшою цінністю для чоловіка. Він безмежно любив своїх дітей, а донечку ніжно називав «бусінкою». Синові заповідав завжди бути опорою та захистом для мами і сестрички, якщо батька не буде поруч.

Віталій Федорович був доброю, товариською та щирою особистістю, завжди готовою прийти на допомогу. Його людяність, відкрите серце та турбота про близьких назавжди залишаться у пам’яті рідних, друзів і знайомих.

10 січня 2026 року наш земляк був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив військову службу у званні солдата на посаді стрільця. Вірно та мужньо виконував свій військовий обов’язок, захищаючи незалежність і свободу України.

27 травня 2026 року Віталій Федорович отримав тяжке поранення та перебував на стаціонарному лікуванні у місті Дніпро. Увесь цей час поруч була кохана дружина, яка підтримувала його та не втрачала надії. Рідні молилися та вірили в одужання, але, на жаль, серце Героя не витримало…

8 червня 2026 року Жирний Віталій Федорович відійшов у Вічність.

Світла пам’ять про мужнього захисника, люблячого чоловіка, турботливого батька, добру і щиру людину назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав. Його життя стало прикладом відданості родині, праці та Батьківщині, повідомили в мерії Шостки.

Вічна пам’ять Герою!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!