Лише тепер, після тривалих і болісних днів невідомості, страшна правда про його загибель отримала офіційне підтвердження.

Василь Іванович народився і виріс у селі Гирине на Ямпільщині. Там він навчався у місцевій сільській школі, а згодом здобув професійну освіту в Державному професійно-технічному навчальному закладі «Свеський професійний аграрний ліцей».

Після проходження строкової служби в лавах армії чоловік присвятив себе мирній праці. Протягом багатьох років він працював водієм на різних місцевих виробництвах, а останнім місцем його цивільної роботи була посада тракториста на агропідприємстві.

Хоча дитинство та юність Василя Івановича минули в іншому куточку Сумщини, з 2013 року Глухів став для нього по-справжньому рідним містом. Саме сюди переїхав він та його найближчі люди. З Глуховом була пов'язана чимала частина його дорослого життя, найтепліші спогади, родинні зустрічі та плани на майбутнє.

У цивільному житті Василь Васютенко був спокійною, врівноваженою, надзвичайно щирою та доброю людиною. Він відзначався високою відповідальністю у всьому, за що брався, а у вільний час дуже любив грати у футбол.

У жовтні 2022 року звичне мирне життя чоловіка залишилося в минулому через те, що його мобілізували до лав прикордонної служби. Ставши на захист державних рубежів, старший солдат Васютенко гідно і віддано ніс службу спочатку в Середино-Буді, а останнім часом виконував бойові завдання у селі Басівка Юнаківської громади. Саме там, на рідній Сумщині, під час чергового бойового виходу із захисту кордонів України, його життя обірвалося внаслідок ворожого вогневого ураження.

Остання розмова захисника із сином Олексієм, який завжди тримав із батьком тісний зв'язок, відбулася 7 березня. Тоді батько заспокоїв сина і пообіцяв обов'язково зателефонувати одразу, як тільки вийде з позицій. Проте цього дзвінка родина так і не дочекалася. Коли син намагався зв'язатися з батьком, телефон воїна вже був вимкненим.

Згодом про загибель Героя родину сповістив командир підрозділу, проте з 13 березня 2025 року Василь Іванович офіційно вважався зниклим безвісти. Рідні до останнього трималися за надію, яка, на превеликий жаль, згасла лише тепер, коли факт загибелі підтвердився остаточно.

Побратими згадують Василя Васютенка як надзвичайно сміливого, надійного та рішучого воїна. Вони наголошують, що він ніколи не ховався від труднощів і без остраху за власне життя йшов у саме пекло бою, чітко усвідомлюючи, що воює ради безпеки своєї родини та майбутнього України у вільній, незалежній державі.

Глухівська міська рада, міський голова та вся громада висловлюють найглибші та найщиріші співчуття матері, сину Олексію, брату, сестрі, а також усім близьким полеглого воїна. Жодні слова не здатні загоїти рану від втрати рідної людини, але світла пам'ять про мужнього оборонця назавжди залишиться в літописі нашої громади та всієї України.

Схиляємо голови у глибокій шані перед подвигом Героя, повідомили в мерії Глухова.

Вічна пам’ять і слава старшому солдату Василю Васютенку!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!