З першого дня повномасштабного вторгнення ворога, Олександр, на позивний «Куля», приймав активну участь в обороні рідної землі. Спочатку він був волонтером й пліч опліч з військовими робив все можливе, аби Охтирка вистояла, потім пішов добровольцем до територіальної оборони, довгий час, вже, як військовослужбовець ЗСУ, виконував бойові завдання по захисту кордону Сумської області, мав статус учасника бойових дій, входив до складу розрахунку гармати. Загинув же захисник в населеному пункті Старомайорське, що на Донеччині під час важких визвольних боїв.

Приблизно за два тижні до від’їзду Олександра на Донбас, він приходив до мене, ми говорили десь з годину про його родину, побутові проблеми, а головне про його майбутні плани на життя. Він хотів жити, будувати в прямому сенсі цього слова, сильно переживав за свого батька, думав про майбутнє своєї доньки, тепло відзивався про свою другу половинку. А ще «Куля» не любив фотографуватися й ті поодинокі фото які залишилися з ним - навіки вкарбуються в нашу пам'ять. Я добре пам’ятаю той день, коли хлопці від’їздили на схід. Олександр був рішучим тоді, веселим, доброзичливим, жартував. За два тижні після цього дня його не стало.

В неділю Олександра проведуть в останню путь на його рідній землі.

Вічна пам'ять Герою та щирі співчуття рідним!!!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!