“Спочатку було лячно”, - говорить Віталій Романов про свій перехід із російської на українську. Сталось це два роки тому. Чоловік народився на Донеччині. Там навчався і жив до тридцяти років, пише Суспільне.

Суспільне Суми

“Спілкування в школі було тільки російською мовою, і в родині говорили російською. Якби колись мені сказали, що я буду говорити українською, мабуть, не повірив би. Але так склалося, що вирішив для себе, ще, мабуть, у 2019 році. Хочу, щоб і дитина моя розмовляла українською і щоб Україна ставала українською”, - говорить він.

За словами Віталія, його перехід із російської на українську – і страх, і біль.

“Спочатку було страшно. Мабуть, перші тренування були у маршрутці, коли ти їдеш і намагаєшся десь за дві зупинки до кінцевої – сказати: “Зупинка”. Потім вже якось на більші діалоги, тобто - обслуговування в якихось кафе: “Дякую”, “Будь ласка”, “Рахунок”. “Не знаєш, що про тебе подумають. Коли починаєш розмовляти з друзями чи родичами, які звикли, що ти тільки російською розмовляєш, то їм це теж було дуже дивно. І болісно, бо коли мозок звик тільки до російських слів і ти все життя там, понад 30 років, розмовляв тільки російською, він дуже болить”, - каже чоловік.

Суспільне Суми

Його починання підтримала дружина Ольга. Винятково українською родина спілкується з трирічною донечкою.

“Якщо людина не захотіла сама, то ніхто не допоможе, не зробить нічого. Мій досвід - унікальний тому, що виховання таке було. Це було унікально для того регіону. А Віталій сам захотів. У нас коли народилася дитина, була умова: ми говоримо лише українською, лише - українські книжки, лише українська музика, лише українські мультфільми, коли вони вже з’явилися у нашому житті”, - говорить жінка.