Нові дослідження в межах проєкту “Мандри Роздільські” показали, що його дружина Барбара була донькою відомого свого часу інноватора в господарстві та експерта в конярстві Владислава Лесняка (Лешняка), що працював на маєтках графів Лянцкоронських, зокрема, на основній конюшні палацово-паркового комплексу у Роздолі  (“Палац Розділ”), де займався племінною справою із розведення коней “роздільської породи”.

Дані про залучення Лешняка у якості керівника маєтку віднайшла кандидатка історичних наук Оксана Лобко у архіві родини Лянцкоронських у Центральному державному історичному архіві України у Львові, зокрема, численні документи листування з управляючим Роздільського маєтку.

“Тесть Барбари, інженер Владислав Лесняк, довгі роки працював у маєтках Лянцкоронських у Роздолі на Львівщині, Ягільниці на Тернопільщині та Кавенціне біля Кракова,  де займався підтримкою господарства із розведення коней та відповідав за організацію племінної справи, бо для Лянцкоронських це була важлива частина економічної діяльності маєтків. Впевнено можна сказати, що у справах Лесняк приїжджав в Палац Розділ, де знаходилась основна конюшня й, вірогідно, з родиною, в тому числі з маленькою Барбарою,” – додає дослідниця Оксана Лобко.

“Мало хто знає про родинні зв’язки письменника Лема з аристократичною родиною та їхній вплив на життя його родини. Цей непересічний зв’язок виник завдяки шлюбу Лема з Барбарою Лесняк, дочкою інженера, який керував господарством на маєтках Лянцкоронських, а в часі Другої світової війни надавав притулок багатьом відомим діячам культури, – пояснює дослідник Максим Бутченко. –  Завдяки цьому зв’язку молода родина Лемів опинилася в центрі бурхливих подій того часу, що додає нових штрихів до його біографії та розкриває деякі аспекти його творчості”.

Дане дослідження виконане в рамках проєкту «Мандри Роздільські», що фінансується за підтримки Українського культурного фонду.

Історична довідка

Владислав Лесняк (Лешняк) (1896-1953), інженер сільського господарства, оселився в 1928 році на польському хуторі Кавенціни, що зараз є частиною села Сеправ, Малопольського воєводства. За кілька років він перетворив орендований маєток у зразкове господарство. Лесняк впроваджував нові методи ведення господарства, такі як розведення риби та худоби особливих порід, а також вирощування нових культур. Своїм досвідом він ділився з місцевими фермерами.

У 1934 році Лесняк очолив управління великим маєтком Лянцкоронських у Ягільниці. Родина Лянцкоронських була відома своїми кінними заводами, тому Лесняк займався розведенням коней. Часто він відвідував палац Розділ, де знаходилася основна конюшня.

З початком Другої світової війни та окупації Галичини московитами, Лесняки повернулися до Кавенціна. Під час німецької окупації їхній дім став притулком для багатьох львів’ян, зокрема відомих науковців та митців. Серед них були професор хірургії Адам Ґруца, ботанік Станіслав Кульчинський та скульпторка Ядвіґа Городиська.

Станіслав Лем, як відомо, також львів’ян й був вимушений виїхати зі Львова, але назавжди зберіг пам’ять про своє рідне місто. Вже згодом, у краківському  Яґеллонському університеті, де Лем студіював медицину, він познайомився з Барбарою Лесняк, яка навчалася на рентгенолога. Три роки він добивався її руки та серця, але вона вагалась та придивлялась до дивного залицяльника. Врешті-решт 1953 року Барбара погодилася стати дружиною Станіслава, і вони взяли костельний шлюб, наступного відбувся цивільний розпис. У шлюбі народився єдиний син Томаш.

Ганна Гаврилів, «Спадщина.UA»

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!