Те, що раніше було примітивною мелодією, що супроводжувала важку працю, зараз перетворилося на багатомільярдну індустрію. 

Рідко можна зустріти людину, якій не подобається музика взагалі. Вона стимулює роботу мозку, розслабляє і впливає на настрій, а також дарує увесь спектр емоцій, від радості до люті. Тому кожен знайде ту музику, що підходить саме зараз, незалежно від душевного стану. Спробуємо відповісти на найпоширеніші запитання щодо впливу музики на наш душевний стан. 

Чому що більше ми слухаємо якусь пісню, то більше вона нам подобається?

Чи було з вами так, коли спочатку вам не сподобалась якась пісня, але що частіше ви її чули, то більше вона починала вам подобатися? Це результат того, що зветься когнітивною легкістю. Повторне прослуховування якоїсь пісні призводить до того, що наш мозок починає сприймати її, як знайому, тому вона починає нам подобатися, адже ми і надалі її слухаємо, тобто знайомимося з нею ще глибше. 

Авжеж, як це часто буває в психології, це все відбувається в нашій підсвідомості. Саме тому дехто надає перевагу прослуховуванню одного й того ж переліку пісень нескінченну кількість разів, адже нашому мозку легше насолоджується знайомими композиціями. Те саме стосується й тих пісень, від яких вас раніше нудило, а тепер вам подобаються. Вам було важко "уподобати" їх через те, що вони були для вас незнайомими, а ваш мозок не звик до відповідних музичних малюнків. 

Гарним прикладом когнітивної легкості в музиці є стиль "реггетон", Адже тут використовується один і той самий ритм, що створює ефект впізнаванності та спрощує процес сприйняття композицій фанатами. До речі, щодо латиноамериканської музики, поговоримо про інший феномен – звуковий символізм.

Чому нам подобається слухати пісні, вірші яких ми не розуміємо?

Нас зачаровують іноземні пісні через звуковий символізм. Оскільки ми не розуміємо мови, саме різноманітні звуки (а не слова) та їхні поєднання є вирішальними для того, аби ми зрозуміли чи подобається нам пісня, чи ні. Водночас подібне рішення ґрунтується на декількох складниках, одним із яких є масштаб композиції. 

Усі композиції можна поділити на 2 категорії, залежно від ладу, в якому вони написані: мажорний або мінорний. Мінорні композиції, на кшталт "I See Fire" Еда Ширана, часто викликають сум, а мажорні пісні, наприклад, "Time After Time" Сінді Лопер, викликають ностальгію та радість. Все це грає суттєву роль у вподобанні іноземних пісень, адже для цього зовсім не потрібно знати мову. 

Коротка порада: прослідкуйте за зміною настрою після транспонування "My Heart Will Go On" Селін Діон у мінорний лад. Різниця просто вражає! 

Нам подобаються пісні, вірші яких ми не розуміємо, ще й тому, що такі композиції не позначаються на нашому розумовому процесі. Якщо ви розумієте англійську мову, хочете ви того чи ні, але ви підсвідомо сприйматимете слова пісні, навіть якщо вона лунатиме лише "фоном". А коли ми слухаємо пісню незрозумілою нам мовою, ми можемо самостійно вигадати її зміст, адже пісня буде про те, що ми для неї придумаємо під впливом мелодії та відповідної атмосфери. Але це діятиме доти, доки ми не зацікавимося перекладом вірша пісні.

Чому ми божеволіємо від композицій, які нам дуже подобалися в молодості?

Ностальгія має величезну силу. Знайомі запахи, обличчя, місця, музика – вони всі здатні у той чи інший спосіб повернути нас у минуле за секунду. Якщо вас цікавило, як це працює, спробуємо розповісти. 

Щоразу, коли ми чуємо знайому пісню, яка нам колись подобалася, у нас активується мозковий центр насолоди, як і з курінням, вживанням солодощів або грою в казино. Це запускає процес виділення різноманітних нейромедіаторів, на кшталт дофаміну, серотоніну та окситоцину. Логіка підказує, що чим дужче нам подобалася пісня в минулому, то більше нейромедіаторів виділятиметься зараз, через що почуття ностальгії лише посилюється. Це, насамперед, стосується музики з юності, що глибоко закарбовується в нашій підсвідомості, оскільки це період найактивнішого розвитку людини.

А що з фестивалями?

Ті, хто хоча б раз відвідав музичний фестиваль або концерт, знають про несамовиту атмосферу таких подій, особливо великих, міжнародних. Але чому так відбувається? Що робить фестивалі унікальним явищем? Як завжди відповідь нам дадуть психологи. 

Фестивалі на рівні підсвідомості загострюють почуття належності до групи людей, що є головним складником людської натури. Вони народжують відчуття згуртованості, і приналежності до "великої справи". Якщо ви хоча б раз співали улюблену пісню разом із тисячами незнайомців, ви знаєте, про що йдеться. 

Коли ми опиняємося у тому ж місці (й часі), що й виконавці, ми відчуваємо єднання з тим, що ми бачимо/слухаємо. Нам на підсвідомому рівні здається, що виконавець відчуває те саме, що й ми, і це робить особливою не лише мить, а й нас самих. Така близькість до людей, чиї обличчя ми бачили лише у телевізорі або телефоні, викликає ейфорію. 

Але й це не все. Для деяких найголовнішою відповіддю на поставлене запитання може бути ескапізм – втеча від усталеного, щоденного, нудного й одноманітного життя. Саме це дає унікальне відчуття свободи, що й є, наприклад, гаслом угорського фестивалю "Sziget".

З погляду психології фестивалі також є місцем, яке часто надихає або допомагає визначитися з власним "я". Ба більше, доведено, що вільне випліскування емоцій та самовираження – це чи не найголовніші рушійні сили фестивалів з-поміж представників різноманітних поколінь.

То чи насправді існує музична терапія?

Ми вже потроху починаємо виплутуватися оговтуватися від коронавірусу, але ж саме музика підтримувала багатьох із нас під час локдаунів. Численні неврологічні дослідження та аналізи роботи мозку підтверджують, що прослуховування будь-якої пісні активує різноманітні ділянки мозку, а саме: мигдалеподібне тіло, гіпокамп, лобові й скроневі частки та ін. Крім того, дослідження демонструють, що музика безпосередньо вливає на структуру та функціювання мозку. Науковці чи не щороку організовують такі дослідження і схоже, що музична терапія є розумним і ефективним способом подолання психологічних травм. 

Тому її постійно варто розглядати як допоміжний інструмент до традиційних методів. Наприклад, декілька центрів лікування ракових захворювань вирішили використовувати у власних методах лікування різноманітні музичні програми й виявили, що музика сприяє підвищенню рівня надії, сили та мотивації не тільки під час виконання спортивних вправ, а й під час хірургічних процедур, лікування невиліковних хвороб, депресії та ін.