Протягом двох років ми спостерігаємо не лише збільшення обсягів допомоги, а й активну публічну комунікацію цих рішень: кожна передача, кожна система озброєння — від HIMARS до F-16 — супроводжується пресрелізами, заявами на високому рівні та гучними заголовками у світових медіа.

Але постає логічне запитання: чи не було б доцільніше робити це непублічно, щоб не попереджати противника і не втрачати фактору несподіванки?

Відповідь на це не така однозначна, як здається на перший погляд. Публічне оголошення про передачу озброєння — це стратегічний інструмент, який працює в кількох вимірах водночас.

Сила як сигнал: ефект стримування

Перш за все, мова йде про ефект стримування. Повідомляючи про нове озброєння, яке отримає Україна, Захід надсилає чіткий сигнал росії: підтримка триває, ескалація матиме наслідки, і українська армія отримає потужніші інструменти для протидії агресії.

Так було з HIMARS улітку 2022 року. Ще до першого удару по російських складах російське командування почало змінювати логістику, віддаляти пункти управління та зберігання боєприпасів — лише на підставі факту передачі озброєння, про який стало відомо з публічних заяв.

Публічна допомога — публічна відповідальність

Політичні лідери, заявляючи про передачу зброї, підкреслюють власну позицію і беруть на себе відповідальність перед суспільством. Це частина відкритої демократії: виборці повинні знати, як їхня держава діє в міжнародному конфлікті. Для багатьох європейських лідерів така публічність — це також інструмент внутрішньої легітимації складних і часто непопулярних рішень.

Тиск на союзників і формування коаліцій

Публічні заяви також використовуються як інструмент дипломатичного тиску. Коли одна країна оголошує про передачу певного виду озброєння, це створює тиск на інших союзників: «Ми вже зробили свій крок — тепер ваша черга». Така стратегія добре спрацювала у питанні танків Leopard, коли Німеччина довго вагалася, але після координаційного тиску з боку Польщі, Британії та США погодилася на постачання.

Моральна підтримка і медійний ефект

Публічність постачань працює і на психологічному фронті. Для українського суспільства та армії це сигнал, що боротьба не є марною, що світ не забуває. Це також важливий меседж для російського населення — показати, що Україна не ізольована, а підтримується найпотужнішими країнами світу.

Зворотний бік: втрата ефекту несподіванки

Втім, у цієї стратегії є і вразливе місце — втрата ефекту несподіванки. Коли інформація про нову зброю стає загальновідомою, противник має час адаптуватися, підготувати контрзаходи або перегрупувати сили. Наприклад, оголошення про передачу Storm Shadow дало російському командуванню можливість частково змістити критичну інфраструктуру з-під ударів.

Саме тому частина постачань здійснюється таємно. Розвіддані, безпілотники, техніка РЕБ або спеціальні засоби для Сил спецоперацій часто передаються без публічної комунікації. Така гібридна модель дозволяє зберігати баланс між політичним ефектом і військовою ефективністю.

Відкритість як інструмент війни: коли слова мають бойову силу

Публічність у питаннях військової допомоги — це не лише елемент комунікації. Це частина сучасної війни, яка ведеться не тільки на полі бою, а й у інформаційному, політичному та дипломатичному просторі. В умовах гібридного конфлікту озброєння має не лише технічну, а й символічну силу. І часто ця сила стає ефективною лише тоді, коли про неї знають усі — включно з ворогом.

Ця стаття стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.