Вихідними в Сумах відбувся прем’єрний показ документального фільму журналістів «Слідства.Інфо» «У полон не брати». Ця стрічка розповідає про страти військовими рф українських військовополонених.

У фільмі «У полон не брати» розповідається про страти російськими бійцями українських військовополонених. Від осені 2023 року на фронті помітно почастішали випадки вбивств росіянами беззбройних українських бійців. Чи може це свідчити про зміну політики РФ щодо ставлення до полонених бійців Сил оборони України?

Журналісти «Слідства.Інфо» отримали документи та відео, які свідчили, що страти українських військових ставалися уздовж всієї лінії фронту та не були повʼязані із конкретними підрозділами армії РФ.

У стрічці, зокрема, показано історію пораненого українського військового, який говорив з рідними по відеозв’язку, коли на позицію зайшли росіяни. Звʼязок із ним та кількома іншими пораненими побратимами одразу обірвався. Згодом сестра бійця впізнала його серед вбитих на відео, опублікованому росіянами у соцмережах.

Згідно з інформацією, отриманою «Слідством.Інфо» від Офісу Генерального прокурора, наразі відомо про 84 страчених від початку повномасштабного вторгнення українських бійців. Однак, із врахуванням наймасовішої страти українських бійців, про яку стало відомо 1 жовтня, ця цифра становить вже 100 вбитих українців. Понад половину з них росіяни вбили у 2024 році.

«Сказати, що ми розкрили злочин, на жаль, ми не можемо. Але робити те, що в наших силах, як журналістів, — фіксувати такі речі і фіксувати їх як системність, а не поодинокі новини і просто частину війни. Ми намагаємося у «Слідстві.Інфо» говорити про якусь проблему, яка зачіпає і про яку не вистачає сил говорити іншим. І якщо ми бачимо, що це системне явище, ми збираємо усі докази. Ми щиро віримо, що вони матимуть зрештою значення і всі винні будуть покарані», — каже виконавча директорка «Слідства.Інфо» Анна Бабінець.

Головна редакторка Настя Станко говорить, що журналісти «Слідства.Інфо» писали матеріал про поранених захисників у Авдіївці й до останнього вірили, що вони залишаться живими: «Іноді журналістам все, що доводиться, — просто йти за героями, навіть коли їх немає в живих. Я дуже рада, скажу як сестра Івана (вбитого українського військового, — ред.), що хоча б тіло його повернулося. Ми про це нещодавно дізналися. На жаль, така реальність, у якій ми живемо, що іноді повертається лише тіло, але це теж важливо».

Авторка фільму Настя Горпінченко, яка починала працювати журналісткою в Сумах, підкреслила, що на сьогодні відомо про 100 страчених українських військових і це не просто цифра: за кожною з них стоїть чиєсь життя: «Для нас важливо було розказати історію принаймні двох зі страчених бійців, аби всі ми завжди тримали в голові, що це не просто статистика, що за кожною цифрою — чиєсь життя і чиясь втрата. Але разом з тим, попри те, що цей фільм — фіксація жахливої реальності, про яку не хотілось би знати, він для мене про надію на відновлення справедливості, про надію на те, що зло може бути та буде покаране».

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!