22 листопада в Сумах відкрили пам’ятник жертвам Голодомору. Своєю нетрадиційною, нереалістичною формою він викликав багато суперечок у митців і пересічних сумчан.

Говорять, нібито президент України відмінив запланований візит у Суми на День пам’яті жертв Голодомору через те, що йому не сподобався цей пам’ятник. Про свою резонансну роботу, життя і творчість читачам „Данкора” розповів автор пам’ятника Олег Прокопчук.

У смерті немає обличчя

- Чому ви вирішили взяти участь у конкурсі на кращий проект пам’ятника жертвам Голодомору і що хотіли сказати своїм твором?

- Над пам’ятником жертвам Голодомору я почав працювати якось спонтанно. Вже давно думав про щось подібне. Бачив різні проекти пам’ятників жертвам Голодомору в різних містах України. Одним із перших на Сумщині був пам’ятник у Лебедині, у Сумах пам’ятник встановили одним з останніх в області. Коли я був на пленері з художниками в Лебединському районі, нас повезли в с.Михайлівка. Голова сільської ради навів такі цифри: за період Вітчизняної війни (чотири роки) загинуло 350-370 жителів цього села, за 1932-1933 рік загинуло понад 650-670 осіб на території сільської ради! На мене це, звичайно, вплинуло — на те, яким я побачив пам’ятник.

У моєму проекті головна ідея, головний образ – розорена українська селянська хата.
Фігура жінки доповнює образ хати. Чому хата? Розорення душі, розорення тіла і розорення хати – єдині. Архітектурна рада підтримала цю ідею. Цей пам’ятник, ця постать жінки своєю прорваністю умовно передають трагедію Голодомору. Зверніть увагу: обличчя в жінки також немає, замість нього порожнеча, адже є такий вислів: ”У смерті немає обличчя”.

Нетрадиційна Форма

- Ваш проект пам’ятника жертвам Голодомору став, мабуть, найскандальнішим у нашому місті. Чому Ви вибрали саме таку форму для нього?

- Митець розуміє, що його робота може бути сприйнята і може бути не сприйнята. Ті пам’ятники, які ми робили до цього часу, були в традиційному, реалістичному стилі, можна сказити — натуралістичному. У мене був і такий, реалістичніший ескіз – на фоні розбитої частини хати жінка підняла голову і руки до неба, до Господа, ніби питає: „Що далі і як бути?!” Але я цей проект навіть не показував на архітектурній раді, це я зробив для себе. Всього було шість ескізів. "Я зупинився на абстрагованій жіночій постаті — символі Голодомору. Отаке спонтанне рішення прийшло, мене це захопило.

- Тобто Ви хотіли зробити щось оригінальне, відійти від класики?

- Так, хотілось відійти від реалістичного зображення. Голодомор — це великий жах, велике горе людське, смуток. Художники по-різному підходять до цієї теми.
Можливо, цей пам’ятник не такий традиційний, як робили в Сумах раніше, можливо, він єдиний такий в Україні. А взагалі-то, тут нічого особливо нового немає, я велосипеда не винаходив. Така форма виразу — через об’єм і порожнечу — була присутня ще в творчості відомого скульптора Олександра Орхипенко – одного з найвідоміших у світі українців (його роботи знаходяться в найпрестижніших музеях світу) на початку XX століття. Знаменитий скульптор Роден казав: "Скульптура — це впадини і виступи".

Не для Ющенка

- Ходять чутки, що Віктор Ющенко не приїхав на Сумщину через те, що йому не сподобався цей пам’ятник.

- Я не чув, що президент не приїде через те, що йому не до вподоби пам’ятник. Я тільки чув, що його оточення інформували: що пам’ятник у Сумах вже зроблений, можливо, навіть фотографії показували, але я не знаю, сподобалось йому чи не сподобалось. Але ж в решті-решт ми робимо пам’ятник не для президента — це акт увічнення пам’яти жертв Голодомору.

- Але ж не всі зрозуміли Вас. Деякі скульптори і політики засуджують, називають пам’ятник страшилкою...

- Коли був конкурс, там представляли 15 творчих робіт, у тому числі чотири роботи професіоналів. Так, скульптор з Бєлгорода, який зробив скульптуру Щепкіна, що стоїть біля сумського театру, також представляв ескіз, в основі якого був образ Сталіна. Він потім став писати в усї газети, що архітектурна рада неправильно присудила перемогу на конкурсі, що треба було його скульптуру робити. Ми з ним особисто знайомі, і мені його реакція незрозуміла, я б так ніколи не вчинив.

Андронов, колишній мер Сум, як побачив на архітектурній раді ескіз пам’ятника, сказав: "От дивіться, така страшилка. А може, там будуть лавочки стояти, молоді люди будуть цілуватись, обніматись. Але я сказав, що страх і горе — таке, як було на Вкраїні — не можна зображувати таким, що викликає позитивні емоції. Навпаки, треба передати горе, що трапилося з нашим народом. Ми Голодомор не пережили, ми не можемо його відчути до кінця, але те, що люди описують у своїх спогадах, що на вулицях скрізь трупи лежали – хіба це не був жах?

Наскільки пам’ятник вдався-не вдався – це вже, як кажуть, судити людям. Але фахівець завжди, коли виконує творчу роботу, перш за все повинен вести за собою, а не йти в ар’єргарді якоїсь думки чи мистецтва.

Зекономили

- А Ви особисто задоволені тим, що вийшло? Чи все зробили так, як Ви хотіли, як запроектували?

- Ні, я дуже незадоволений. Незадоволений тим, що цей проект виконаний з недовговічних матеріалів. Не вистачило грошей, щоб зробити його з хороших матеріалів, таких, як граніт, мармур, бронза. Виконувався пам’ятник з бетону, чавуну і каменю.
Попередньо, було виділено близько 350 тисяч гривен (для порівняння: якщо Ви чули, в Києві на пам’ятник жертвам Голодомору виділили близько сотні мільйонів гривень). А у нас обійшлися мінімальною сумою, хоча би знайшли ще 200-300 тисяч гривень, щоб зробити стелобат з полірованого граніту. Ну хай вже бетонні стели, хоча я проектував одну стелу з чорного мармуру, другу – з білого. Ви уявіть, який би був ефект! Але, як сказав головний архітектор Сум: „Ні один проект не виконується в місті до кінця так, як був запроектований архітектором”.

Прокопчук у Сумах

- Я б ще дуже багато чого хотів зробити для міста, але немає замовлень. За останні 17 років у мене було лише чотири замовлення: логотип банківської академії, пам’ятник Кожедубу, меморіальна дошка Давиду Бурлюку і оце четверте замовлення – пам’ятник жертвам Голодомору. Не густо.

- Так це Ви зробили пам’ятник Івану Кожедубу, що стоїть на вході до міського парку?

- Так, я готував його ескізи майже п’ять років, було дві моделі, одну з них архітектурна рада затвердила. Відлили його в металі, правда, коштів було мало, не встигли зробити постамент добрий, вийшов такий сируватий трішки – з недовговічних матеріалів, там вже деякі речі посипались. Ну, я думаю, з часом місто відремонтує його, зробить все нормально.

Прес-дос’є: Олег Григорович Прокопчук народився у 1944 році на Хмельниччині.
Закінчив Вижницьке училище мистецтв, потім Московське вище художньо-промислове училище (колишнє Строганівське). У Сумах з 1973 року. Його робота: меморіальні дошки відомим людям (Олександру Олесю, Катерині Зеленко, Давиду Бурлюку), на банківський академії Сташису), логотип банківської академії, в селах багато пам’ятників, пам’ятник Івану Микитовичу Кожедубу. Член обласної Спілки художників України.