Він разом з Михайлом Єгоровим та Мелітоном Кантарією підняв переможний прапор на даху німецького Рейхстагу у травні 1945 року. За це його пізніше визнали Героєм України, але звання героя за життя він не отримав. Життєва історія Олексія Береста – далі у матеріалі Суспільного.

Олексій Берест народився у бідній родині звичайного хлібороба у селі Горяйстівка, що нині на Сумщині. У нього було 15 братів та сестер, проте в 11 років він та ще 8 його сестер та братів лишилися сиротами.

Коли Олексієві виповнилось 18 років, пішов добровольцем до Червоної армії. Під час служби побував на Фінській війні. Врятував свого командира, за що отримав відзнаку.

З 1941 року воював проти німців. Спершу як зв’язківець, потім - командир відділення. Згодом його направили до Ленінградського військово-політичного училища, попри те, що він мав за плечима лише 6 класів середньої школи, а не повну загальну середню освіту. Його взяли завдяки військовому досвіду та авторитету.

Фото: okhtyrkamr.gov.ua

Щойно завершилось навчання, у вересні 1944 року, Олексій Берест прибув до 756 стрілецького полку 150 стрілецької дивізії першого Білоруського фронту на посаду заступника командира батальйону з політчастини. Під час другої світової Берест брав участь у боях за Польщу, на річці Одері та за Берлін.

У 1945 дев'ять дивізій одночасно вели наступ на Рейхстаг. Кожна дивізія мала напоготові прапор перемоги, який планували встановити над імперською канцелярією. Кожен з цих прапорів мав особливу відмітку – номер, який відрізняла їх один від одного. Прапор під номером 5 дістався дивізії, де служив Олексій Берест.

30 квітня 1945 року розпочався штурм. Тоді прапори різних дивізій майоріли по різних приміщеннях Рейхстагу. Однак встановити прапор на куполі в той день не вдалося. Це бойове завдання доручили лейтенанту Олексію Бересту та сержантам Михайлу Єгорову та Мелітону Кантарії. Вони закріпили Прапор Перемоги своїми ременями над головним під'їздом будівлі 2 травня 1945 року.

Однак ця події не стала завершенням війни для Олексія Береста. Він ще тривалий час вів переговори з німцями, що засіли у підвалі Рейхстагу. І навіть отримав кулю у кашкет.

У травні 1946 року указом президії Верховної Ради Радянського Союзу за встановлення Прапору Перемоги на Рейхстагом 2 травня 1945 року звання Героїв присвоїли капітанам Неустроєву та Давидову, які керували дивізіями, чиї прапори замайоріли у Рейхстагу. Також героями нарекли старшого лейтенанта Самсонова, сержанта Єгорова та молодшого сержанта Кантарію. Словом, усіх крім Олексія Береста.

Хоча в документі “Боевая характеристика знамени”, йдеться, що Берест був серед тих, хто встановив прапор.

Фото: roxolana.com.ua

Також його ім’я є у звітах воєначальників, однак радянська влада це проігнорувала.

Після демобілізації Олексій Берест опинився у російському місті Ростов-на-Дону. Там він одружився, працював та намагався домогтись справедливості та звертався до Хрущова. Натомість 1953 року проти нього сфабрикували справу. Під час розслідування, слідчий закидали, що Берест геть не воював, а лишень відсиджувався. Пізніше цей слідчий зізнавався, що на нього тиснули. Береста засудили та відправили у заслання до концтаборів на 10 років, але по амністії його звільнили раніше.

Після цього Берест тривалий час працював на заводі в Ростові на Дону робітником-ливарником. Загинув у віці 49 років, рятуючи з-під потяга маленьку дівчинку під час прогулянки з власним онуком.

Звання героя уродженець Сумщини Олексій Берест отримав через 35 років після трагічної смерті, указом президента Віктора Ющенка. Який прочитавши статтю про Береста в одній з Українських газет та зацікавившись долею земляка. У серпні 2005 року в Охтирці йому встановили пам’ятник.