Але на війні час із близькими - це найцінніше.
Організовували весілля за півгодини. Подзвонили голові громади, кажуть: хочемо одружитися.
Розписували молодят працівники місцевого РАГСу, церемонія була скромною. Замість білосніжного плаття нареченої − повсякденний одяг, замість весільного костюма у нареченого − військова форма, замість салютів, на жаль, артобстріл. Одночасно розпочався обстріл Охтирки ворожими градами.
Під ці моторошні звуки молодятам говорили «Гірко».

«На щастя, у РАГСі стіни міцні і нехай міцною буде новостворена сім’я, − побажав їм Павло Кузьменко. − Чи можна перемогти націю, де одружуються навіть на 16-й день війни? Звичайно, ні. Ми житимемо довго і обов’язково скоро переможемо».