Життя захисника трагічно обірвалося 22 вересня 2023 року під час артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Андріївка Донецької області.

Руслан Миколайович народився 10 липня 1979 року в селі Жадень Рівненської області. В квітні 1990 року родина евакуювалась з Чорнобильської зони в Сумську область, де Руслан навчався в Чорноплатівській школі. Був активним учасником художньої самодіяльності, грав у духовому оркестрі. Жодне свято не проходило без його участі. Захоплювався спортом, дуже любив футбол. Серед однокласників користувався авторитетом, був душею компанії, мав широке коло друзів.

Після закінчення школи навчався в Конотопському ПТУ-20. Далі здобував освіту в Путивльському державному аграрному технікумі за спеціальністю «Ветеринарна медицина». Чудове почуття гумору, дозволило бути активним учасником студентського КВК. Ніхто не міг перевершити Руслана в читанні гуморесок.

Після закінчення технікуму почав працювати ветеринаром у селі Чорноплатове. Руслан був відданий своїй справі, щиро опікувався долею тварин. Хто б не звертався за допомогою, завжди відгукувався, якщо не ділом, то добрим словом. Ніколи не залишався байдужим до чужої біди.

У квітня 2015 року був мобілізований і проходив службу в Національній Гвардії України, 58-ій окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського. Підписав контракт зі Збройними Силами України. Демобілізувавшись зі служби, продовжив працювати за покликом душі – ветеринаром. Поєднував роботу і активну участь в житті села: розповідав гуморески, співав, грав на бубоні, який йому дістався як спадщина від дідуся. Часто приходив на зустрічі в школу, вмів і розказати дітям про свій бойовий досвід, і показати майстер-класи з тактичної медицини.

24 лютого 2022 року, усвідомлюючи свій обов’язок як чоловіка, батька, вступив до лав Конотопської ТРО. Мужньо стояв на варті нашої громади, міста, району. 9 лютого 2023 року разом зі своїми побратимами відправився на Донеччину. З червня місяця ніс військову службу в 93 бригаді «Холодний Яр». Був бойовим медиком. Самовіддано рятував життя своїх побратимів. Як би йому не було складно, він знаходив слова підтримки для друзів-воїнів, що завжди піднімали бойовий дух, був позитивом для товаришів.

Церемонія прощання з загиблим героєм відбулася 7 березня. Відспівали у Соборі Різдва Пресвятої Богородиці (м.Конотоп). Далі була путь додому через села Вирівка, Озаричі, Присеймів’я і Чорноплатове.

Поховали земляка на сільському кладовищі у с.Чорноплатове.

Вічна пам’ять і Вічна Слава Герою!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!