Сотні людей сьогодні вийшли до дороги з квітами в руках і стали на коліна, щоби віддати данину шани і поваги землякові, який віддав життя за Україну.

Валентин Красніков народився і виріс у нашому місті, закінчив Тростянецьку школу № 5, та ПТУ-25. Тут він працював на шоколадній фабриці ПрАТ «Монделіс Україна», створив сім’ю, виховував сина, жив звичайним життям. Сусіди згадують Валентина Петровича як гарного сім’янина, порядну людину, який завжди був спокійним, веселим, усміхненим. Попереду у нього було багато життєвих планів, але їх обірвала жорстока війна.

Валентин Петрович прийняв рішення стати на захист рідної Батьківщини, служив у інженерно-саперному відділенні 117-ої окремої бригади територіальної оборони, проявив себе мужнім воїном, вірним побратимом, справжнім патріотом. 18 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання, даючи збройну відсіч ворогу на Донеччині він отримав тяжкі поранення, несумісні з життям. Йому назавжди залишиться 34 роки….

Тростянецька громада втратила одного з найкращих наших синів, який безмежно любив Батьківщину й свідомо захищав її кордони й незалежність. Дуже прикро й боляче сьогодні усім, хто прийшов сьогодні, щоби провести нашого дорогого Захисника в останню земну дорогу.

Церемонія поховання загиблого воїна відбулась на цвинтарі по вулиці Пам’яті, на Алеї Слави, де знайшли свій вічний спокій найкращі сини Тростянеччини.

Попрощалися з Красніковим Валентином Петровичем і низько вклонялися його світлій пам’яті рідні та близькі загиблого Героя, бойові побратими, представники Тростянецької міської ради, духовенство, небайдужі жителі громади.

Прощальні слова пролунали й від представника військової частини, де служив загиблий, майора Олександра Качура:

«Солдат Валентин Петрович Красніков був мужнім, спокійним, завжди з гарним настроєм, сумлінно виконував поставлені на нього бойові задачі, неодноразово перебував у гарячих точках фронту, на Курщині отримав бойове поранення, та після нього повернувся на службу. Від дій цього сміливого воїна залежали виконання бойових завдань, збереження життя наших побратимів, і він завжди справлявся зі своїми обов’язками. На жаль, Валентин Петрович загинув і повернувся додому на щиті. Вічна слава і вічна пам’ять нашому побратиму».

Настоятель Вознесенського храму отець Олександр Карпець помолився за упокій душі загиблого Героя.

На честь загиблого воїна військові здійснили три залпи, а військовослужбовці передали дружині загиблого бойовий Прапор військової частини та державний Прапор України, повідомили в мерії Тростянця.

Спи спокійно, дорогий наш захисник, вічна, світла тобі пам’ять та безмежна шана.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!