Понад рік невизначеності, болю та невимовної надії для великої родини Олега завершився найважчим прощанням.

Жодні слова не зможуть зменшити біль утрати для батька, сестер та братів Олега. Він був прикладом справжньої мужності — добровільно став на захист Батьківщини, пройшов найгарячіші точки фронту і повернувся в стрій навіть після поранення.

Його подвиг в ім'я України, його жертовність та незламність назавжди залишаться в літописі нашої громади.

Побратими згадують Олега як надійного воїна та вірного товариша, який ніколи не підводив у бою.

Глухівська міська рада, виконавчий комітет та вся громада висловлюють щирі співчуття родині Олега Володимировича. Поділяємо ваш біль, сумуємо разом з вами.

Воїн народився 4 вересня 1990 року в селі Некрасове. Своє життя він вирішив пов'язати з ДНЗ «Глухівське вище професійне училище», де здобув шляхетну професію будівельника. Цій мирній справі він присвятив роки своєї подальшої праці.

Проте, коли в лютому 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення, Олег не зміг залишатися осторонь. Уже в перші дні великої війни він разом із друзями добровільно прийшов до військкомату, щоб зі зброєю в руках захистити свою землю та рідних. Ставши до лав Збройних Сил України, він самовіддано виконував свій обов’язок як оператор-далекомірник взводу протитанкових керованих ракет.

Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші ділянки фронту на Харківському та Донецькому напрямках. На Донеччині Олег отримав поранення, проте після лікування та відновлення одразу ж повернувся на передову до своїх побратимів.

Свій останній бій сержант Олег Антипенко прийняв 6 січня 2025 року під час виконання складного бойового завдання в районі населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області.

Понад рік воїн вважався зниклим безвісти. Увесь цей тривалий і болісний час родина плекала надію на диво. Останній зв'язок із захисником був на новорічні свята - він зателефонував сестрі, тепло привітав усю родину та заспокоював, говорячи, що все обов'язково буде добре.

У пам'яті всіх, хто його знав, Олег залишиться надзвичайно доброзичливою, щирою та світлою людиною. Він безмежно поважав старших, по-справжньому цінував міцну дружбу. Понад усе Олег обожнював природу, знаходив у ній спокій та духовну рівновагу, дуже любив рибалити разом зі своєю сестрою.

У полеглого Героя залишилася велика та любляча родина: батько Володимир Григорович, четверо сестер та троє братів.

Вічна та світла пам'ять сержанту Олегу Антипенку!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!