Книг про Голодомор в Україні 1932-1933 років написано і видано чимало. А все тому, що ця тема проймає до кісток, жахає і, разом з тим, не залишає у спокої дослідників, краєзнавців і письменників, які, як і вся Україна, вимагають, щоб про цей свідомий геноцид нашої нації знали в усьому світі.

Книга Миколи Бондаренка не про всю Україну, зібрані свідчення очевидців у селах одного лише Буринського району нашої області. Але кожен спогад, кожна з 89 авторських гравюр, кожен документ – показує нам трагедію, якої світ ще не знав.

«Є голод через неврожай, є через безгосподарність, але те, що було у 1932-1933 роках, інакше, як Голодомором, геноцидом проти українців назвати не можна, – зазначив автор книги. – Адже в людей просто забирали останні шматки, останні крихти їжі. Люди не розуміли, за що їх так мучили».

А й справді, чи можна говорити про голод як явище, коли в той час, як українська нація вимирала, зерно масово експортували.

«Ніхто і ніколи не скаже точно, скільки було жертв Голодомору. – Ви не знайдете цієї цифри ні в архівах, ні у підручниках. А все тому, що про це до 90-х років боялися говорити. Але у своїх щоденниках ще Олександр Довженко писав, що після врожайного 1932 року в Україні загинуло 6 мільйонів жителів, – говорив Микола Бондаренко. –  А чи можна  хоч якось порахувати кількість ненароджених у наслідок Голодомору дітей?»

Автор книги, збираючи факти, не їздив в експедиції, адже, за його словами, «чужому про таке не казали», він просто жив поміж селян, говорив з ними і створював спочатку свої гравюри, а згодом вирішив написати книгу спогадів очевидців про ті часи.

Перше видання книги Миколи Бондаренка вийшло друком у 2008 році, отримало суспільний резонанс в Україні та за кордоном. Тому друге видання  «Україна-1933: кулінарна книга. Пам’ять людська», що також видане у ПВП «Видавничий будинок «Еллада», доповнене англомовною версією, аби читачі за кордоном теж могли переконатися, що Голодомор був штучним і по суті є геноцидом українського народу. Наразі факти політично організованого Голодомору в Україні визнано у понад 100 країнах світу. Друге видання книги передано у посольства всіх держав, що є в Україні.

За словами головного редактора «Еллади» Інни Щербини, наразі цю книгу видавництвом подано на здобуття Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка у 2019 році.