Коли два роки тому росія напала на Україну, в арсеналі українських збройних сил була лише одна артилерійська система «Богдана». Проте, ця єдина зброя, побудована в Україні у 2018 році і здатна стріляти снарядами калібру НАТО, виявилася настільки ефективною у перші дні війни, що її розвозили на поля битв по всій країні, від північно-східного міста Харкова до південно-західного узбережжя Чорного моря.

Тепер збройова промисловість України щомісяця виробляє 8 самохідних артилерійських систем «Богдана», і хоча офіційні особи не кажуть, скільки всього вони виготовили, збільшення обсягів виробництва сигналізує про потенційний бум внутрішнього виробництва зброї в країні. Про це йдеться в аналітичній публікації The New York Times, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Нарощування відбувається у вирішальний момент. Російська військова машина уже вчетверо збільшує виробництво зброї у цілодобовому режимі. Українські збройні сили втрачають територію у деяких ключових районах, зокрема стратегічне місто Авдіївку на сході. Пакет допомоги США ще перебуває на розгляді Конгресу. І хоча європейські оборонні компанії обережно запускають виробництво в Україні, великі американські виробники зброї поки що не поспішають це робити.

В Україні необхідно відновити свою вітчизняну оборонну промисловість, щоб її збройним силам не довелося довгі роки покладатися на Захід, який часом не наважувався надіслати складні системи озброєнь, включаючи засоби ППО, танки та далекобійні озброєння. Ще невідомо, чи вдасться це зробити вчасно, аби змінити траєкторію війни, яка була б напруженішою без збільшення військової допомоги США.

Але українські військові інженери уже продемонстрували дивовижну майстерність в оснащенні старих систем озброєння сучасною вогневою міццю. Згідно із документами українського уряду, з якими ознайомилася The New York Times, лише за останній рік українські оборонні підприємства виготовили втричі більше бронетехніки, аніж до війни, і вчетверо збільшили виробництво протитанкових ракет.

Відповідно до аналізу військового бюджету України до 2030 року, проведеного військовою розвідувальною компанією Janes, у 2024 році фінансування оборонних досліджень та розробок в Україні збільшиться у 8 разів — із $162 млн до $1,3 млрд. Військові закупівлі у 2023 році підстрибнули до прогнозованого 20-річного максимуму — майже 10 мільярдів доларів порівняно із довоєнним показником приблизно в 1 мільярд доларів на рік.

«Ми кажемо, що смерть ворога починається з нас. Йдеться про те, аби показати, що ми не сидимо і не чекаємо, поки ви прийдете нам на допомогу. Йдеться про спроби зробити щось самостійно», — заявив Олександр Камишин, міністр стратегічних галузей промисловості України.

Деякі види зброї складніше виготовляти в Україні, ніж інші. До них входять 155-міліметрові артилерійські снаряди, які гостро необхідні на полі бою, але залежать від імпортної сировини та ліцензійних прав західних виробників чи урядів. Камишин заявив, що вітчизняне виробництво 155-міліметрових снарядів «на підході», але не уточнив, коли саме.

Оборонна промисловість України, яка колись була основним постачальником Радянського Союзу, зменшилась за 30 років через скорочення бюджету після того, як країна проголосила незалежність у 1991 році. Уряд у Києві тепер планує витратити близько 6 мільярдів доларів на зброю, вироблену в Україні, включаючи один мільйон безпілотників.

Тривалий період спаду, можливо, важко подолати. Наприклад, щоб відновити виробництво артилерійської гармати 2С22 «Богдана», чиновникам довелося розшукати початкових конструкторів та інженерів цієї зброї, деякі з яких були спрямовані на виконання чорнових військових завдань по всій Україні.

До червня 2022 року українські війська використали «Богдану» для ураження російських систем ППО в успішній битві за Зміїний острів у Чорному морі.

У Європі політичні лідери, які стурбовані послабленням американської підтримки, та керівники підприємств, які бачать нові ринкові можливості, просувають підприємства військового виробництва в Україні, навіть якщо мине кілька років, перш ніж якесь із цих озброєнь чи техніки потрапить на поле бою.

Німецька компанія Rheinmetall й турецький виробник дронів Baykar будують виробничі підприємства в Україні. У березні 2024 року міністр оборони Франції заявив, що три французькі компанії, які виробляють безпілотники та наземне бойове обладнання, близькі до укладання аналогічних угод. Німеччина та Франція оголосили про створення спільного підприємства через оборонний конгломерат KNDS для виробництва деталей для танків й гаубиць в Україні та, зрештою, цілих систем озброєння.

Крістіан Сіар, операційний директор британського військового підрядника BAE Systems в Україні, сказав, що навіть початкові кроки іноземних виробників надсилають «важливий сигнал — ви можете приїхати в Україну і усе налагодити».

Хоча BAE Systems сподівається у майбутньому виробляти зброю в Україні, наразі компанія готова ремонтувати пошкоджену в боях зброю на заводах в Україні, щоб доставити її назад на лінію фронту. Багато озброєнь, які використовуються в наземній війні в Україні, зокрема гаубиці M777 та Archer, бойові машини Bradley та CV90, а також танки Challenger 2, виробляються компанією BAE Systems.

Наразі, за словами українських та американських чиновників, жоден американський виробник зброї не оголосив про плани відкрити виробничі лінії в Україні. Проте, останніми тижнями деякі керівники вищої ланки відвідали Київ, щоб зустрітися з Камишиним та іншими офіційними особами, а адміністрація Джо Байдена у грудні 2023 року провела зустрічі, щоб зібрати разом українських лідерів та американських військових підрядників.

Допомога Україні у відновленні її оборонної промисловості стала ще важливішою, оскільки з США гальмується військова та фінансова допомога Україні на суму 60 мільярдів доларів. Але павутиння бюрократії у Києві загрожує уповільнити, принаймні, деяких інвесторів, оскільки вони намагаються проштовхнути свої пропозиції через три міністерства: оборони, цифрової трансформації та стратегічних галузей промисловості.

«Ми намагаємося зрозуміти, як все це поєднується одне з одним і як вони працюють разом. Це той випадок, коли на карту поставлені національні інтереси США, тому ми зробимо додатковий крок», — сказав Вільям Б. Тейлор, колишній посол США в Україні, який очолює зусилля Інституту миру США щодо надання допомоги в об’єднанні американських та українських оборонних підприємств.

Оскільки артилерійські снаряди калібру 155 міліметрів вкрай необхідні, Тейлор припустив, що початкове спільне підприємство українських та американських компаній могло б зосередитися на нарощуванні їх виробництва.

Хоча українським виробникам заборонено експортувати зброю до закінчення війни, Камишин, схоже, прагне конкурувати також з іноземними виробниками зброї.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!