ВИНОГРАД - СНІЖОК

Полуднева осінь забрела у сад.

Дівчинка, мов ягідка рвала виноград.

Бігали хмаринки в небі затісні.

У руках дівчиноньки грона, як пісні.

Тут хлопчак з’явився, квіти у руках.

Зашарівсь, знітився, усміх - на вустах.

Квіти ніжні - ніжні дівчинці віддав,

Слова не промовив,слова не сказав.

Спілі грона впали та й на моріжок.

Квіти чарували, раптом …впав сніжок.

Чистий красень, перший,білий, мов фата,

Хоч іще й гуляла осінь золота.

Та сніжинки білі вкрили виноград.

Грона побіліли, побілів ввесь сад.

У вальсі закружляла пара молода.

А мені здалося, що хлопчак - то я.

Роки промайнули, в душі відцвілось.

Дещо позабулось, дещо й збереглось.

Та вернуться хочеться хоч на мить в садок.

Де кохання - вперше, виноград  - сніжок…                                                                            

 

        ЗЕМЛЯ  ЛИСТОЧОК  ЗУСТРІЧА

Не хоче падати

                                   листочок,

У нього вдарив

                                   морозець.

Він ще бринів,

                                   немов дзвіночок…

Хоч розумів, що це

                                   кінець.

Кружляв листок…

                                   спускавсь на йоту.

І завмирала срібна

                                        мить…

Кружляв він птахом

                                        у польоті,

І той політ хотів

                                   спинить.

Пожовклий лист блукав

                                                 бездумно…

(Природу вже не

                                   уквітча).

Спускавсь тихесенько,

                                              безшумно…

…Земля листочок

                                             зустріча.                                                                                                                                                 

     ДУША  ЛЕТІЛА НАД ПРОВАЛЛЯМ

             Душа летіла

            над проваллям…

( Це снилось, мабуть, може - ні).

       І серце плакало безжально,

       неначе спечене в вогні.

     Іскрились очі  безупинно.

           Жаринки падали

                  з небес.

А мозок, мов звірок

                             пустинний,

З піску гарячого

                            воскрес.

      І пахло свіже

           простирадло,

                   стелився запах

                                      на постіль…

А нам з тобою

                 жарко-жарко,

             всотавшись в чисту

                                           заметіль…

        Душа летіла

                           над проваллям…

( це може снилось?

                                мабуть, - ні).

      Весна спішила

                              за коханням,

Кохання квітне

                     …навесні. 

                 НЕ СУМУЙ, НЕ СУМУЙ                                                                   

  По сріблястій землі

                                               голубі

                                                          кораблі

Пропливали

                                               у світ

                                                        невідомий…

На твоєму чолі,

                                               наче птахи малі,

Дві  зморщечки

                                                                  знайомі.

Не сумуй,

                       не сумуй…

                                             Серцем щастя

                                                                  відчуй.

І печаль обмине

                                               стороною.

Не страждай,

                       не горюй…

                                             Замок - рай

                                                                       намалюй

На піску

                                 золотому.

По сріблястій

                                   землі

                                             пропливли

                                                                 кораблі.

Заблукали

                       в світах

                                               невідомих…

У сонливій

                       імлі,

                                на казковім коні

                                                               ми вертались

                                                                                       додому.

Не сумуй,

                       не сумуй.

                                       В душі радість

                                                                 відчуй.

Бо кохання

                       моє  із тобою…

                                     Не страждай,

                                                              не горюй.

Замок-рай

                                               намалюй

                                                                на піску

                                                                              золотому.

   ОСІНЬ РАННЯ УПЛЕЛАСЬ

Пада дощ…

                        краплини сірі

Б’ють шибки,

                        мов молотком…

А в саду вже

                        вишні спілі

Ще вмились вранішнім

                        теплом.

…У мої роки

                        цвіт-хмелем

Осінь рання

                        уплелась.

І струмочком

                       невеселим

Тихо-тихо

                      розлилась…

                * * *

  Диво - лист кружляв

                                 пожовклий

Над деревами

                                 у  млі…

Це осінній місяць

                                 Жовтень

Никав сонний

                                  по землі…