«Полуднева осінь забрела у сад…»
Сьогодні світить сонечко…Доволі тепло. Пожовклі листочки ще прагнуть втриматися на деревах, хоча…Все ж таки осінь, а потім - зима. Вона прийде і буде сніжок... Та нині - полуднева осінь забрела у сад. І всюди - позолота…
ВИНОГРАД - СНІЖОК
Полуднева осінь забрела у сад.
Дівчинка, мов ягідка рвала виноград.
Бігали хмаринки в небі затісні.
У руках дівчиноньки грона, як пісні.
Тут хлопчак з’явився, квіти у руках.
Зашарівсь, знітився, усміх - на вустах.
Квіти ніжні - ніжні дівчинці віддав,
Слова не промовив,слова не сказав.
Спілі грона впали та й на моріжок.
Квіти чарували, раптом …впав сніжок.
Чистий красень, перший,білий, мов фата,
Хоч іще й гуляла осінь золота.
Та сніжинки білі вкрили виноград.
Грона побіліли, побілів ввесь сад.
У вальсі закружляла пара молода.
А мені здалося, що хлопчак - то я.
Роки промайнули, в душі відцвілось.
Дещо позабулось, дещо й збереглось.
Та вернуться хочеться хоч на мить в садок.
Де кохання - вперше, виноград - сніжок…
ЗЕМЛЯ ЛИСТОЧОК ЗУСТРІЧА
Не хоче падати
листочок,
У нього вдарив
морозець.
Він ще бринів,
немов дзвіночок…
Хоч розумів, що це
кінець.
Кружляв листок…
спускавсь на йоту.
І завмирала срібна
мить…
Кружляв він птахом
у польоті,
І той політ хотів
спинить.
Пожовклий лист блукав
бездумно…
(Природу вже не
уквітча).
Спускавсь тихесенько,
безшумно…
…Земля листочок
зустріча.
ДУША ЛЕТІЛА НАД ПРОВАЛЛЯМ
Душа летіла
над проваллям…
( Це снилось, мабуть, може - ні).
І серце плакало безжально,
неначе спечене в вогні.
Іскрились очі безупинно.
Жаринки падали
з небес.
А мозок, мов звірок
пустинний,
З піску гарячого
воскрес.
І пахло свіже
простирадло,
стелився запах
на постіль…
А нам з тобою
жарко-жарко,
всотавшись в чисту
заметіль…
Душа летіла
над проваллям…
( це може снилось?
мабуть, - ні).
Весна спішила
за коханням,
Кохання квітне
…навесні.
НЕ СУМУЙ, НЕ СУМУЙ
По сріблястій землі
голубі
кораблі
Пропливали
у світ
невідомий…
На твоєму чолі,
наче птахи малі,
Дві зморщечки
знайомі.
Не сумуй,
не сумуй…
Серцем щастя
відчуй.
І печаль обмине
стороною.
Не страждай,
не горюй…
Замок - рай
намалюй
На піску
золотому.
По сріблястій
землі
пропливли
кораблі.
Заблукали
в світах
невідомих…
У сонливій
імлі,
на казковім коні
ми вертались
додому.
Не сумуй,
не сумуй.
В душі радість
відчуй.
Бо кохання
моє із тобою…
Не страждай,
не горюй.
Замок-рай
намалюй
на піску
золотому.
ОСІНЬ РАННЯ УПЛЕЛАСЬ
Пада дощ…
краплини сірі
Б’ють шибки,
мов молотком…
А в саду вже
вишні спілі
Ще вмились вранішнім
теплом.
…У мої роки
цвіт-хмелем
Осінь рання
уплелась.
І струмочком
невеселим
Тихо-тихо
розлилась…
* * *
Диво - лист кружляв
пожовклий
Над деревами
у млі…
Це осінній місяць
Жовтень
Никав сонний
по землі…