Блоги

Запізнілі троянди від сина

Стомлені чеканням рейсу «Суми-Конотоп» транзитом через Буринь, але все ж таки гамірно перемовляючись поміж собою, пасажири протискувалися до автобуса.

- О привіт! - відчув чиюсь  теплу долоню на своєму плечі.

Обернувся. Переді мною - знайомий, якого не бачив із десяток років.

- Привіт!Додому? - поцікавився я.

- Так…Так, - занадто весело затарабанив знайомий, наче боявся, що його слова потонуть у людському шумові.

Ми втиснулися до салону, відшукали свої місця - вони поруч. Автобус, пирхнувши димом, який засотався у відчинені вікна, покотився з платформи, вирулюючи на трасу. Пасажири розсівшись, вгамувалилися, а потім і повністю заспокоїлися.

Спочатку ми тихо говорили про те, про се - про погоду, футбол, нинішню політичну ситуацію. Потім знайомий промовив:

- У мене ж одна матуся лишилася. Все наче й у порядку - бізнес маю, гроші нормальні…

Замовк. Глянув у вікно. Тоді:

- Особисте життя, правда, якось не складається…Тричі одружувався і - невезуха…Є шестеро дітей від трьох жінок. Та всі вони не зі мною…Тепер я на Камчатці живу…

- Удома давно був? - перевів я на інше розмову.

- Давненько…Досить давненько…Років з вісім, здається. Все ніколиться. Кажу ж, бізнесом займаюся. Фірма чимала, сил та здоров’я багато в неї вклав, - на мить задумався, потім. - Заїду, думаю, неньку провідаю. Вона ж уже в літах, хвороби всілякі її достають. Із рідні, окрім мене, нікого не лишилося. Я їй подарунків всіляких везу, ліків імпортних…І оцей букет квітів у Києві купив. Дуже боявся та й боюся, щоб не зів’яли… Правда, красиві?

Він бережливо переклав з руки на руку  чималий букет червоно-сріблястих троянд.

- Вона їх дуже любить, - ледве не пустив скупої чоловічої сльози. - Та ти ж про це в своєму нарисі про неї писав. Про майстриню - вишивальницю. Пам’ятаєш? Вона мені вирізку з газети прислала - аж на Камчатку…

- Любила, - ненароком вирвалося в мене.

- Як любила? Чому любила? - здивовано глянув на мене.

- Минулого тижня в газеті некролог від сусідів надрукували, - відповів я, картаючи  уже себе в душі за те, що краще б про це знайомий дізнався вже вдома.

- Як же так? Як же так? - обличчя його зблідло. - Не знайшли, знач, сусіди мене…Не знайшли. Я ж у Німеччині був, контракти заключав. Оце і їду звідти… Заїхав до Києва, потім - до Сум…З однокурсниками зустрівся…Роками не бачилися. А тут - нагода…А сусіди, мабуть, не знайшли  таки мене…

- Мабуть, що не знайшли, - погодився  я.

Букет червоно-сріблястих троянд поволі випав із тремтячих рук знайомого і впав між сидіннями автобуса…

Комментарии

Гость

Аффтар ЖГИ! Laughing out loud

Гость

Ніколи не перестану дивуватись тому, що Сумський край сповнений талоновитими людьми. Ваші вірші заворожують та сповнюють натхненням. Вони відрада від тем суцільної брехні, грошей та бандитів. Це не маршрутка з шансоном! Пишіть! Осяюйте своїм світлом наше життя. Не підкажете де можна отримати вашу збірочку?

Иван Житник

Гостю


Від серця й душі дякую за добрі слова. Остання моя поетична книга "Біль" вийшла в 1998 році. Нині до друку готую нову поетичну збірку під назвою "Бунтівна душа моя". Вихід її залежатиме від того, чи вдасться мені знайти спонсорів. Це зараз, на жаль, не так і просто. Але не так давно побачила світ прозова книга "Задзеркалля", про неї я написав у блозі на "Данкорі" під назвою "Серед класиків..." за 12 жовтня. У ній - роман, повість, оповідання та новели. Якщо буде бажання її придбати, зателефонуйте до мене за  номером: 0669379077. Житник Іван Олександрович.

view counter
view counter
view counter
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.