Із Валентиною ми зустрілися на Різдво. Жінка якраз провела колядувальників, місцевих дітей, котрі прийшли на свято до бібліотеки. Для журналістів проводить невеличку екскурсію. Приміщення, каже, не нове, але бібліотеку тут облаштували два роки тому. Якраз перед повномасштабним вторгненням зробили сучасний ремонт.
Близько 12 години 24 лютого 2022 року російське військо вже було в селі. Колона ворожих танків проходила прямо повз бібліотеку… це були сотні танків, інші вантажні машини, гул стояв страшенний», - згадує Валентина Миколаївна. Де була в цей час вона? - та тут же на робочому місці, в бібліотеці.
Колони російської техніки кілька днів поспіль проходили селом, розказує жінка, але місцевих не чіпали і не стріляли. Так продовжувалося недовго.
На початку березня почали пролітати над селом ворожі винищувачі і вночі 9 березня скинули в центрі села півтонну авіабомбу. Тільки-но розвиднілося, Валентина разом зі своїм чоловіком були вже поблизу бібліотеки. «Жах що творилося, вікна вибиті, стеля завалилась, стелажі із книгами лежали на підлозі всі в пилу та глині. На щастя, книги були цілі. Ми з чоловіком переглянулися - потрібно все вивозити”, - згадує Валентина. Іншого місця, більш надійного ніж їх власний будинок, не знайшли. Тож із двору вигнали старого синього “запорожця” (ще перших випусків) і почали перевозити книги.
Пані Валентина погоджується проїхати до себе додому, щоб показати цей автомобіль. Біля двору на нас вже чекає її чоловік Віктор. Струшує холодний сніг із «запорожця», аби ми могли його роздивитися. «Хоч машина і маленька, але помістилося багато. Переднього сидіння в салоні немає, тому змогли це навантажувати більше. За 10 поїздок вивезли все».
У першу чергу рятували найдорогоцінніше - книги, потім всі меблі й обладнання. Загалом вивезли більше тисячі книжок.«Було страшно, у цей день багато вибухів, людей на вулиці майже не було, ніхто не допомагав… Це був, як страшний сон, досі не віриться, що ми це зробили”, - пригадує Валентина Миколаївна.
Спочатку поспіхом склали книги в мішки, а вже вдома витерли весь пил та надійно запакували в коробки. Так і зберігали вдома майже пів року. Лише після того, як бібліотеку відремонтували, книги повернулися на свої звичні місця на полицях.
Бібліотеку у селі Солдатське відремонтували влітку 2022 року. Кошти її на відновлення пожертвувала пра-правнучка мецената і цукрозаводчика Леопольда Кенніга, котрий був причетний до розбудови Тростянця у 19 ст., пані Сібілія з Німеччини. Вона дізналася про скромну сільську бібліотекарку із невеличкого села поблизу україно-російського кордону, та вирішила допомогти.
На питання, чи усвідомлювала всю небезпеку під час порятунку, Валентина з упевненістю відповідає: “Ви знаєте, ні! Найголовніше тоді для мене - це було все врятувати. Я вже більше 35 років працюю бібліотекарем. Тому я рятувала не книги, а рятувала те, чим жила всі ці роки».
Любов Сітак
Цей матеріал підгововано у рамках співпраці з ЮНЕСКО та Інститутом масової інформації.