Не чужими є ці проблеми і для медіа-середовища Сумщини. Найбільш яскраво це проявилося під час візиту до області президента Зеленського наприкінці 2020 року. Тоді сумський онлайн-журнал ЦУКР не акредитували висвітлювати цей візит. Причиною відмови в акредитації Сумська державна адміністрація вказала «відсутність свідоцтва про державну реєстрацію ЗМІ». Пізніше у офіційній відповіді облдержадміністрація підтвердила свою позицію так: «На сьогодні в Україні інтернет-видання не відносяться до категорії засобів масової інформації».

Як журналістам сумських онлайн-видань вдається працювати в таких умовах і чи часто виникають проблеми, породжені недосконалістю українського законодавства у медіасфері?

За словами засновника і редактора онлайн-журналу ЦУКР Дмитра Тіщенка, окрім випадку з візитом президента, особливих проблем у роботу журналісти видання не відчувають. Будь-які навчання, програми є доступними і не потребують підтвердження офіційного статусу ЗМІ. Єдине, що турбує редактора – це невизначений юридичний статус видання. «Ми зараз збираємо «донейти» на роботу онлайн-журналу, і нам доводиться це робити через рахунок громадської організації, – розповів Дмитро Тіщенко. – Це певною мірою «милиці», але поки що нас влаштовує, в тому числі і в плані податків. Хоча припускаю, що є такі онлайн-медіа, масштаб діяльності яких потребує реєстрації. З огляду на перспективу, нам би хотілося мати якийсь юридичний статус».

Більше пощастило іншому сумському онлайн-виданню – The Sumy Post. Як говорить його редактор Олег Геренко, його журналісти жодного разу не стикалися з недопуском чи перешкоджанням через те, що не мають офіційного статусу. «Треба уважно вивчати умови акредитації. Якщо цих умов дотримуватися, то проблем не буде. Хоч інтернет-видання і не є офіційними ЗМІ, але більшість людей і установ вже сприймають по факту новинні сайти як ЗМІ», – говорить Олег Геренко.

Певною мірою специфічно склалася ситуація для редакторки сайту Sumy.Today Олени Адаменко. Адже вона прийшла працювати на сайт після того, як її скоротили з UA:Суми, де вона кілька років робила відому в області програму журналістських розслідувань. «Відповідно, усі мої джерела інформації – поліція тощо – знали, що я вже не працюю на телебаченні, і намагалися не пускати на заходи, мотивуючи тим, що я вже не журналіст», – пригадує Олена Адаменко.

Редакторка стала дізнаватися, яким чином можна вирішити цю проблему. Зрештою, вона вирішила, що найпростіший спосіб – вступити до професійного журналістського об’єднання і отримати правовий статус журналіста. Таким чином вона та її журналісти стали членами Національної спілки журналістів України. Хоча навіть це не завжди допомагає – зокрема, під час вже згаданого візиту президента організатори намагалися стверджувати, що окрім посвідки НСЖУ потрібна ще посвідка редакції і редакційне завдання. «Я сказала, що буду вважати це порушенням моїх прав як журналіста. Бо я є журналістом, членом професійного об’єднання – я ж маю право і на сайт написати, і як фрілансер продати цей матеріал. Все ж в останній момент мене пустили», – розповідає Олена Адаменко.

Усі представники сумських онлайн-медіа загалом погоджуються, що проблему треба вирішувати в правовому полі, і в Україні має бути законодавчо закріплений статус журналістів інтернет-видань.

«Я нормально сприймаю таку ініціативу, вона вже давно на часі, – говорить Олег Геренко. – Думаю, певна процедура реєстрації не зашкодить нашій діяльності, натомість наведе лад в інтернет-виданнях. Реєстрація сприятиме організації самих онлайн-видань і посилить довіру до них читачів».

Дмитро Тіщенко має певні застереження – адже багато чого залежить від того, у якій формі буде введено реєстрацію. «Зараз загалом достатньо, щоб журналістів інтернет-видань визнавали як журналістів. Решта не створює нам проблем: запити ми подаємо як громадяни, до кого треба потрапити за коментарем – потрапляємо, – пояснює редактор ЦУКР. – А з тими, хто не акредитував нас на візит президента, нам і самим нецікаво розмовляти».

Олена Адаменко погоджується з колегами, що законодавство потрібно змінювати. «Ми живемо у 21 столітті, у нас інформаційне суспільство. Зараз багато друкованих видань доживають свого віку, в Сумах топові газети закриваються. Треба прирівнювати онлайн-видання до ЗМІ», – впевнена редакторка Sumy.Today.

Окрім того, Олена впевнена, що це посилить відповідальність медіа. «Я особисто стикалася з тим, як про мене деякі сайти, які називають себе інтернет-медіа, публікували недостовірну інформацію. Ми почали консультуватися з юристами, я хотіла оскаржити ці факти до суду, але з’ясувалося, що знайти відповідача, ту особу, на яку подавати позов – дуже складний механізм, – розповідає Олена Адаменко. – Все має бути легко: є сайт, є головний редактор сайту, журналісти, є відповідальність. Щоб людина могла звернутися з позовом, або хоча б взагалі звернутися. Тому що по деяких виданнях ми навіть не знаємо осіб, які стоять за ними».

Таким чином, сумські онлайн-медіа, попри те, що нечасто стикаються з проблемами, породженими невизначеним правовим статусом своїх видань, цілком готові до реформи онлайн-сфери. Головне, щоб ця реформа була проведена в інтересах журналістів та їх читачів.

Олексій Захарченко, регіональний представник Інституту масової інформації в Сумській області

Матеріал підготовлено в межах проекту «Мережа медіаспостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Freedom House