Обмеження свободи слова журналістів під час ведення воєнних дій – дуже чутлива і неоднозначна тема. Надто для України, в історії якої є яскраві приклади запровадження цензури, утиску прав журналістів та медіа.

«Чому не можна погрожувати журналістам? Що, іншим погрожувати можна, а їм ні? Вони що, особливі?» Іноді доводиться таке чути. Ні, звичайно, погрожувати людям інших професій теж не можна. Але так, журналісти – особливі. Саме в силу своєї професії і функції в суспільстві, яку вони виконують.

Активізація робочих груп із захисту прав журналістів, ротації серед керівництва телеканалів, спроба виселення радіо, підпал інформаційної агенції та конфлікт місцевих активістів із журналістами-пропагандистами – таким запам’ятається 2021 рік для представників медіа-сфери Сумської області.

В українській медіасфері давно існує проблема відсутності дієвого професійного об’єднання журналістів. Тобто організації, яка б об’єднувала більшість (або хоча б значну частину) професійних журналістів, була незалежною та дбала б про інтереси журналістської спільноти.

30 жовтня у Сумах сталася нетипова для регіону подія: відбулася сутичка між активістами «Правого сектору» та телеканалу «Наш». Нетипова з тієї причини, що представники медіа в області вже давно не потрапляли в подібні ситуації, і Сумщина є однією з найспокійніших областей щодо перешкоджання професійній діяльності журналістів.

Найбільш популярні сумські засоби масової інформації показали дуже низькі показники прозорості відповідно до методології Інституту масової інформації. Лише два з п’яти проаналізованих сайтів телеканалів та два з десяти інформаційних сайтів відповідають рівню «прозорість» та «абсолютна прозорість», решта – «непрозорі» або «абсолютно непрозорі».

Право на доступ до публічної інформації є одним із основних дієвих інструментів отримання необхідної інформації в Україні. І хоча відповідний закон, який надає це право, не містить розбіжностей між правом на інформацію журналістів і правом на інформацію інших осіб, користуються ним здебільшого саме журналісти. Власне, через професійну необхідність, адже робота журналіста – це робота з інформацією.

Невизначений правовий статус інтернет-ЗМІ породжує ряд проблем для журналістів цих ЗМІ. По-перше, через те, що на журналістів інтернет-видань не поширюється законодавство щодо традиційних ЗМІ, вони не мають усіх прав і гарантій, пов’язаних з професійною діяльністю. Зокрема, що стосується доступу до інформації, можливості відвідувати офіційні заходи тощо. По-друге, ця невизначеність створює можливість появи серед інтернет-ЗМІ видань, які своєю діяльністю дестабілізують роботу всього середовища – адже відсутність правового статусу на практиці означає безкарність.

Ситуація зі свободою слова і, зокрема, з доступом журналістів до інформації в Сумській області вже кілька років є ледве не ідеальною. Чиновники практично завжди вчасно дають відповіді на інформаційні запити. Практика обмеження доступу журналістів до офіційних заходів (сесій, засідань комісій тощо), як це було в інших регіонах, не застосовувалася.

Цьогоріч у травні виповнилася десята річниця набрання чинності Закону України «Про доступ до публічної інформації», який став необхідним інструментом з реалізації права на свободу інформації. Хоча закон не встановлює окремого порядку доступу до публічної інформації для журналістів, саме журналісти-розслідувачі використовують доступ до публічної інформації як інструмент щоденного вжитку.