Радянська система влади була приречена з тієї самої хвилини, коли Сталін зібрав круг себе підлабузників які беззаперечно виконували його волю.

Наступним кроком, що підштовхнув з «правильного шляху» стало повернення до військ погонів, звернення до досвіду предків, признання церкви.

Після смерті Сталіна, та прихід до влади його «соратників», зробили розвал СРСР не відворотним фактом.

Як результат, на останньому етапі існування країни. Репресивний апарат був не в змозі ефективно боротися з вільнодумством певної частини населення. Інтелектуальний рівень суспільства поступово почав підвищуватись.

Та одночасно розпочався деградація всіх партійних та державних інститутів. Із суспільства почала виділятись майже закрита для всього суспільства каста партійних та державних працівників. Які розпочали на теплі міста активно просувати своїх дітей, родичів та знайомих. Незалежно від їх інтелектуального рівня. Як результат таких дій, та відірваності держави від світової цивілізації, країна стрімко розпочала деградувати, що в кінці кінців і привело її до розвалу у 1991 році.

Розвал країни, та створення на її теренах нових, незалежних країн для більшості із них користі не принесло. Відкриті кордони, одночасно «вимили» із них найбільш активне та інтелектуальне населення. При тому що при владі залишились люди виховані та відібрані не за інтелект попередньою системою. Страждаючи  відсутністю інтелекту, вони розпочали діяти у рамках тих правил поведінки що існували при попередній владі. Ці правила, фактично показувалися в одному твердженні – щоб тебе не скинули, бери на роботу дурніших за себе.

Враховуючи що при такій системі влади, життя з кожним роком погіршувалось, а кордони стали відкритими, країну масова розпочали покидати кращі фахівці своєї справи.

Сьогодні не можливо знайти у місті чи регіоні фахівця. Фактично у країни лишились пенсіонери, люди яким до пенсії залишилось не багато часу, не компетентні «фахівці», представники влади, провладні  активісти що харчуються з рук влади чи коштом грантів, бізнес що паразитує на експлуатації населення через високі тарифи та романтики що мають надію на світле майбутнє України.

Та чи можливо взагалі змінити ситуацію в Україні?

Так. Такі особи як біблійний Мойсей, розуміли що з рабів, неможливо отримати вільну людину давши йому волю. У нових умовах, раб розпочне відтворювати ту систему у якій він вихований. Тому і водив Мойсей свій народ по пустині, яку можна було перейти за пару днів, аж 40 років, щоб померли покоління які були виховані у рабстві.

На жаль, у нас нема свого Мойсея. Напевно нам його замінив Інтернет. Та факти того що ми повинні вбити в собі раба з того часу не змінився.

Потрібно розуміти, з рабською психологією, вільної країни не побудуєш.

Перед нами відкриваються два шляхи. Виїхати з країни у більш розвинуті, та жити там у більш сприятливих умовах для існування. Чи, створити умови, для розвитку в Україні, чи окремому місті.

Виїхати, саме просте рішення.

Створити умови для розвитку, не дозволить влада. Що, що, а те що вона інтелектуально обмежена її носії розуміють добре. А побудова системи для розвитку, передбачає залучення до влади фахівців інтелектуально значно вище сьогоднішніх представників влади. Що в кінці кінців приведе до конфлікту інтересів та заміни самої влади на більш інтелектуальну.

Тому, навіть розуміючи що вирішення проблеми розвитку країни, чи міста лежить на поверхні, та легко реалізується, влада не буде його використовувати, через страх втратити саму владу.

Таким чином, ми маємо замкнуте коло, чи змія що пожирає свій хвіст.

В чому полягає вирішення даної проблеми. Як варіант у самоосвіті через Інтернет, та створення на його базі суспільних формувань у вигляді громадських об’єднань, ІТ-підприємств, інших бізнесів через формування команд для їх реалізації.

Потрібно розуміти, ми на порозі інтелектуальної революції. Реалізація якої приведе до розпаду системи існування сьогоднішнього світу. У новій системі держави, міста, навіть населенні пункти втратять свою актуальність. Людина буде вільною співпрацювати з тією групою людей яка їй цікава, незалежно від того де ця група знаходиться. У інтелектуальному суспільстві, ти можеш жити будь-де, все одно при потребі спільних дій ти будеш співпрацювати зі своїми однодумцями.

Одні мене запевняють що ми рухаємося до національних держав, інші до міст-держав. Запевняю і те й інше, є пережитком старого, рабського мислення, бажання нашого внутрішньої тварини жити групою.

Що мішає нам сьогодні зібратись та виробити правила нашого існування у суспільстві, державі, місті? Лише два фактори: - наша рабська психологія та не компетентність. Ми можемо поверхнево говорити про багато речей, а коли справа доходить до практичних кроків то розуміємо що ми в цьому нічого на розуміємо.

Незалежно від нашої компетенції та психології раба, нам потрібно міняти суспільство що нас оточує.

Як? Які є «точки росту»? У наступних матеріалах.