Володимир Володимирович Войтенко, заступник та найближчий товариш Олександра Миколайовича™ Лисенка, рішуче стукав у мерські двері, нещодавно повернуті на своє місце, символізуючи тим самим кінець періоду повної прозорості дій Олександра Миколайовича™ перед громадою. Нарешті ключ в дверях обернувся і в отворі з’явилось осоловіле обличчя керманича. "Саня, ти когда дома бил?" – відразу розпочав Володимир Володимирович, але Лисенко замість відповіді непевно пішов до свого робочого столу, геть вкритого якимись паперами.
На верхньому папері був роздрукований календар, на якому Олександр Миколайович™ робив відмітки кожного дня, що залишився до 12 листопада – в цей день, здогадався Володимир Володимирович, відбудуться публічні дебати поміж Олександром Миколайовичем™ та Анатолієм Олександровичем™ Єпіфановим, конкурентом за міського голову, що вийшов разом з ним у другий тур. 12 листопада було обведено червоним фломастером. "Ето єщьо што такоє? " – неприховано злякався Войтенко. "У-у-у, тобі теж страшно? Він пообіцяв мене знищити. Ще не знаю – в прямому эфірі або до нього. Ось чекаю" – голос Олександра Миколайовича™ був ледь чутний, він говорив наче робот, до того ж поламаний.
"Та брось, Саня, у тєбя же почті 50 процентов, ти шо? Ну што тєбє сдєлаєт етот бухой маразматічний дєдушка? " – "Ось воно й те – бухий та в маразмі!" - закричав пошепки Олександр Миколайович™. "Саме через це ніхто й не знає, як він мене знищить. Дивись", - з цими словами Олександр Миколайович™ відкрив на комп’ютері фотографію дідугана з обличчям, схожим на вим’я. Старий дуже невдоволено дивився кудись вбік своїми різнонаправленими очима, страшне підборіддя спиралося на кулак. Олександр Миколайович™ тицнув на кнопку друку. Не дочекавшись відповіді принтеру, тицнув ще. Натискав ще й ще, допоки принтер не зітхнув і почав друкувати. Папірці з одним й тим же страшним Анатолієм Олександровичем™ неквапливо випльовувались на стіл. Олександр Миколайович™ зібрав їх усіх і почав розвішувати на стінах, на дверях, пару фоток примудрився прикнопити навіть на стелі. "Бачиш, він за нами стежить!" – Олександр Миколайович™ наче збожеволів, почав похапцем перебігати від одного прикнопленого папірця до іншого і щось прискипливо розглядати там в обличчі одного й того ж Анатолія Олександровича™.
Нарешті Володимир Володимирович не втримався і зі словами "Ти, Саня, совсєм дурдомовцем стал," – пішов до виходу. Аж тут несамовитий до того Олександр Миколайович™ застиг з останнєю роздруківкою, зойкнув та повільно повалився на підлогу. Володимир Володимирович стрибнув до нього, розідрав правицю Лисенка з папірцем. Звідти на нього пильно дивився хтось злий і вусатий. "Йопєрний тєатр, це ж Деркач" – тільки й встиг подумати Володимир Володимирович. На роздруківці, дійсно, незрозуміло як було надруковано фото невдоволеного Андрія Леонідовича™ Деркача.
http://xpress.sumy.ua/upload/publication/dddddddddddbez-imeni-1.jpg
http://image.zn.ua/media/images/original/Mar2013/55608.jpg