Тиждень тому я, Юрію Павловичу, був громадсько-політичним діячем, який мав свої уподобання. А тепер – тількі уявіть собі – я голова обласної ради! І мені, як голові, край важливо не бути з самого початку запомоєним Вашим, Юрію Павловичу, прізвищем. Більше того – мені терміново треба повернути собі втрачений авторитет борця із януковичським режимом і його не знищеними досі атавізмами, на кшталт Вас. А за наслідки не хвилюйтесь – все компенсую. І офіційно, через суд, який я, зрозуміло, програю. І неофіційно – на лікування, на нові зуби

На верхньому папері був роздрукований календар, на якому Олександр Миколайович™ робив відмітки кожного дня, що залишився до 12 листопада – в цей день, здогадався Володимир Володимирович, відбудуться публічні дебати поміж Олександром Миколайовичем™ та Анатолієм Олександровичем™ Єпіфановим, конкурентом за міського голову, що вийшов разом з ним у другий тур. 12 листопада було обведено червоним фломастером. "Ето єщьо што такоє? " – неприховано злякався Войтенко. "У-у-у, тобі теж страшно? Він пообіцяв мене знищити. Ще не знаю – в прямому эфірі або до нього. Ось чекаю" – голос Олександра Миколайовича™ був ледь чутний, він говорив наче робот, до того ж поламаний.

Для остаточної перемоги на виборах нам не дістає чогось масштабного... Можеш підірвати той напірний колектор? Гроші на нього держава та область вже виділили, то ми й встигнемо там їх похоронити. Два в одному, виходить.

Віктор Мефодійович™ якось механічно обвів очами усіх присутніх на апаратці і закінчив свій виступ: "Економічна ситуація, що склалась із КП «Сумижитло», фатальна. А це рішення нас врятує від підготовки житлового фонду до осіннє-зимового періоду

Тому, за результатами роботи єпархіальної комісії, всі її члени одностайно прийшли до таких висновків:
1. Всьому єпархіальному клірові зріктись своїх духовних звань та шукати чернецтва на Святій горі Афон у російському Свято-Пантелеймонському монастирі.
2. Храми колишньої Сумської єпархії Московського патріархату передати у власність Сумської єпархії Київського патріархату, як заслуженому спадкоємцю козацького народу, який ці храми і збудував

- Відчуваю я, - повільно промовив він, - що Ви просто мене не злюбили. Відчуваю я, що Ви, потай визнаючи мою безсумнівну велич та побоюючись, що лише вона єдина в цілому світі може протистояти Вашому зажерливому намаганню одноосібно впливати на хід подій, - прагнете погубити мене. А підрив офісу – лише привід. Я бачу Вас наскрізь.

"Саня, ти не підеш". Довга страшна пауза. "Бо піду я". Олександр Миколайович™ вже чекав удару не по столу, а по власній пиці, коли Анатолій Олександрович після довгого мовчання знову озвався: "А єслі підеш – то від БЮТу буде не одна Таня, а ще й Токар.., Мотречка.., та я вобщє дєдушку Волкова попрошу – і він мене уважить, клянуся тобі здоров’ям, уважить – приїде, позасіває, покалядує – і ти, Саня, навіть не будеш другим".

Долистав до кінця списку: 638 осіб. Спитав у Антоніни Іванівни Кохан: "А скільки у нас людей працює загалом?" – Антоніна Іванівна злегка засоромилась і відповіла: "З Вами, Олександре Миколайовичу, 639".

Скоробогатський власноруч косить траву, прибирає та вивозить сміття – адже геть усі робітники Сумижитла вже давно звільнились – а платити йому ніхто не буде через заборону суду, і вирішив підтримати героя АТО і ЖКХ: "Євген Олексійович, ти працюєш заради Царства Небесного. Будь вдячний Богові й нам за це

Сказав, що, як ми будем завойовувати хоч по будинку за добу, то за два місяці всі ліфти будуть наші! Але, я думаю, не візьмемо ми всі. Тому треба їх хоч підірвати. Щоб ворогові не дістались. Як там товариш Сталін казав – палити та підривати всі будівлі й інфраструктуру в тилу супротивника. Жодної цілої цеглини вороженькам!