Из Лондона с историей
Известный сумской историк Геннадий Иванущенко побывал в Лондоне, где 4,5 месяца работал с архивами украинской эмиграции
Теперь в планах бывшего директора Сумского областного архива — создание Сумского исторического портала, который обеспечил бы доступ граждан к большому массиву архивных документов.
Разбор ящиков
В Лондон г-на Иванущенко пригласила Украинская информационная служба, которая во время «холодной войны» фактически представляла Украину на международной арене .
— Мне пришлось разобрать 236 ящиков, в том числе 85 непо-средственно с документами. Среди них оказалось много достаточно интересных. Так я обнаружил подшивку газеты «Новый Ульм», в которой много публиковался наш земляк Иван Багряный, — рассказал г-н Иванущенко в интервью «Данкору». — Кроме того, нашелся большой массив документов, связанный со Степаном Бандерой. Это его письма, фотографии, документы. Читая их, видишь Бандеру совсем с другой стороны. Такие фигуры обычно возводятся на пьедестал, и мы практически ничего не знаем о них как о людях. Тот же Бандера оказался в своих письмах очень вдумчивым собеседником, многое из написанного им тогда актуально до сих пор. Также среди документов нашлись отчеты, которые передавались из подполья УПА в СССР. Они были написаны на тонкой папиросной бумаге, которую сворачивали в трубочку, запихивали вместо грифеля в карандаш и в таком виде перевозили. Сейчас бумага почти истлела и рассыпается в руках, поэтому обращаться с этими донесениями нужно очень осторожно.
Большие планы
Чтобы обеспечить доступ к этим и другим архивным материалам, родилась идея их оцифровки и вынесения в интернет.
— Украинская диаспора занималась активной издательской деятельностью. Выходило много книг, периодики, которая сейчас фактически забыта. Чтобы вдохнуть в нее новую жизнь, нужно выкладывать в интернет. Это касается и архивных материалов, массив которых достаточно велик. Этой цели будет служить Сумской исторический портал, который мы планируем открыть уже в октябре. Он будет совмещать в себе и научные публикации для специалистов, и публицистику, и какие-то изюминки для широкого круга читателей.
В вихре беспорядков
Пребывание г-на Иванущенко в Лондоне совпало с массовыми беспорядками, которые прокатились как по английской столице, так и по все стране.
— Как Вы пережили беспорядки?
— Понимаете, Лондон очень большой город. Если поставить центр циркуля в Сумах, а ножку в Ромнах и провести круг, то это будет примерно размер Лондона. Поэтому в каких-то районах о беспорядках слышали только по телевизору. Но напряжение, безусловно, было. Возле помещения, где я работал, был разграблен магазин. Все произошло очень быстро: набежала толпа, разбила витрины и вмиг все вынесла. Но интересно, что происходило дальше. Когда беспорядки прекратились, многие их участники стали сами приходить в полицию. Многих приводили родители, не покрывавшие своих детей. Таков английский менталитет. И что интересно: за все убытки от беспорядков заплатит полиция. Это закон еще ХІХ века: полиция отвечает за возможные последствия беспорядков.
— Почему в такой весьма благополучной стране, как Англия, произошли столь масштабные беспорядки?
— Думаю, причиной стали не финансовые проблемы, а массовая незанятость людей, особенно молодежи. Довольно много молодых людей живут на пособие по безработице и даже не думают искать работу. И когда начались первые беспорядки, к ним массово присоединились. Но это, скорее, исключение, чем правило. Вообще, Лондон разительно отличается от Киева тем, что там почти нет шикарных авто. В Англии вообще мало внимания обращают на понты — больше смотрят, какой ты человек и что у тебя в голове. Первый месяц в Лондоне я был буквально ошеломлен тем, насколько мы отстали или сколько мы потеряли по сравнению с Англией. Это касается не технологических вещей, а именно общения между людьми: там все проще и доброжелательнее. Совсем другой подход в Англии и к памятникам. Нет помпезности, гораздо меньше официоза, чем у нас.
Пресс-досье
Геннадий Иванущенко родился 21 апреля 1964 г. в с. Ульяновка Белопольского района Сумской области.
После окончания 10 классов Недригайловской средней школы (1981) и Калининградской мореходной школы (1982) девять лет работал матросом рыбопромыслового, торгового флота и проходил военную службу на Черноморском флоте (1983-1986).
Воинское звание — старшина 1 статьи, специальность — боцман. В 1988 году продолжил учебу на историческом факультете Сумского пединститута, который окончил в 1993 г. по специальности «история и обществоведение». В 2000-2001 гг. учился в Украинском свободном университете (г.Мюнхен). Работал учителем истории, географии, допризывной подготовки общеобразовательных школах I-III ступени с. Курманы Недригайловского района (1989-1990), с. Белоцерковцы Пирятинского района Полтавской области (1990-1994), с. Севериновка Сумского района (1994-2005).
Соучредитель Центра исследований освободительного движения, председатель областной организации исторического клуба «Холодный Яр», исследователь национально-освободительного движения. Инициатор установки памятных знаков в честь участников борьбы за независимость Украины на Сумщине, организатор выставок документов и «круглых столов».
С июля 2005 г. по декабрь 2010 г. — директор Государственного архива Сумской области.
Автор и составитель книг «Железом и кровью» (2001), «Голодомор 1932-33 годов: глазами свидетелей, языком документов. Севериновский сельсовет Сумского района» (2003), «Украинская революция 1917-1920 годов в листовках и газетах» (2005), «ОУН-УПА на Сумщине» т. 1 (2007) и т. 2 (2009), около 50 публикаций в сборниках научных конференций, местной, центральной и зарубежной периодике.
Награжден орденом «За заслуги» III степени (2007).
Комментарии
- 1
- 2
30.11.2015 17:49
Голодомор на Сумщине: от скорби по жертвам до героизации
В Сумской области стартовал проект «Герои нации», в рамках которого будет собран материал, доказывающий, что украинцы боролись за свои права...
18.03.2015 17:10
Сумчан просят оставить свой след в Истории
Госархив Сумской области начинает сбор документов, касающихся Революции достоинства и войны на востоке Украины....
27.10.2011 09:37
Столетие костела
В этом году католический костел на ул. Троицкая отпраздновал свое 100-летие...
05.10.2011 15:55
Рыцари в нашем городе
Этноисторический фестиваль «Слобожанская палитра» собрал в городском парке участников со всей Украины...
29.09.2011 12:51
Партизанский край без высокого гостя
На Сумщине прошли торжества по случаю 70-летия партизанского движения в Украине... 2
Повторний огляд для людей з інвалідністю: що треба знати?
Сьогодні 10:51
Оформити невитребуваний земельний пай тепер можна до 2028 року
23.11.2024 20:42
Платіжне шахрайство: важливість двофакторної автентифікації
22.11.2024 09:28
Як чохли для iPhone 16 впливають на продуктивність зарядки MagSafe?
20.11.2024 17:55
Можливе знеструмлення сумського водоканалу — цілком реальне
19.11.2024 17:29
Які бронеплити обрати: керамічні чи сталеві?
19.11.2024 11:46
У Сумах показали прем’єру вистави про спротив обставинам
18.11.2024 17:50
Є зв’язок! Як жителям Сум залишатися в мережі без світла якнайдовше
18.11.2024 12:23
Володимир Артюх
голова Сумської ОВА
Сумчанки виграли чемпіонат України з пляжного волейболу
Сьогодні 14:54
Сумчани попрощалися із захисником Сергієм Мальцевим
Сьогодні 14:20
У Сумах п'яний водій скоїв ДТП
Сьогодні 13:42
За тиждень на Сумщині зареєстровано 77 небезпечних подій
Сьогодні 12:29
У Сумському районі дві пожежі призвели до трагедії (відео)
Сьогодні 12:07
Потік. Останній кіт на Землі (Гінтс Зільбалодіс, 2024)
Кино Кінопалац "Дружба"
13.20 
Мертві землі (Джордж Нолфі, 2024)
Кино Кінопалац "Дружба"
20.35 
Гладіатор ІІ (Рідлі Скотт, 2024)
Кино Кінопалац "Дружба"
18.00 
Конклав (Едвард Бергер, 2024)
Кино Планета Кіно
15.00; 19.20 
Сімейний альбом (Марина Ткачук, 2023)
Кино Планета Кіно
19.15 
Wicked: Чародійка (Джон М. Чу, 2024)
Кино Кінопалац "Дружба"
10.30; 15.00 
Назавжди-назавжди (Анна Бурячкова, 2024)
Кино Планета Кіно
11.00; 16.30 
Гость
Читаю и улыбаюсь )))))))))) Это ж сколько защиткиков у пана архиватора нашлось :) А как зацепила тема "пятой колонны"! А как банально и типично клеймят русскими алкоголиками людей, которые с подозрением относятся к закордонным вояжам наших дорогих украинофилов! Дорогие украинцы, сумчане, украинофилы и просто патриоты земли украинской, а не кажется ли вам странным, что никто не задаётся вопросом, а какой собственно интерес у иностранных государств относительно нашей родины - Украины? И с чего бы это они так активно тратили средства своих налогоплатильщиков на спасение украинской идентичности и развитие особого агрессивного сорта патриотизма при котором родственные по своей сути народы сталкивают лбами?!
Ну что, комментировать по сути кто-то в состоянии или опять "сам дурак"?
Гость
Не порівнюйте український і російський націоналізми. Вони дуже відрізняються. Напр. якщо наш визвольний, то їхній - завойовницький
Гость
Гость написал:
Так, дядько, так! Сала Украини!
МЫ самые лучшие, мы самые пушистые, тому що мы сами свидомиииииии
vartyukh
Черговий Гость писав:
а не кажется ли вам странным, что никто не задаётся вопросом, а какой собственно интерес у иностранных государств относительно нашей родины - Украины?
Ну чому ж "не задаються питанням"? Якраз тому, що задалися - і сваримося тут. Зрозуміло, що у будь-якої "солідної" країни є свій шкурний інтерес до нашої держави, ну і навпаки (принаймні так повинно бути). І альтруїзу тут не шукай. Типовою є інша позиція: як би його скористатися Україною, щоб посилити свою власну позицію. Може бути використання країнами, що вступили в контакт, одна одною, тоді це називаєтьмя взаємовигідне партнерство. Та власне, так завжди було, є і мабуть буде. Наша історична доля - бути між двома великими світами - західним і євразійським. І коли виникає якась конфліктна ситуація між цими двома велетнями, то Україна найчастіше стає розмінною монетою у їхній боротьбі. Тому ті й ті намагаються мати щось з України. І це також реальність. Стан "сидіння між двома стільцями" може бути припиненим через інтеграцію України до однієї з двох цивілізацій. Ось тут і починається основне. І в тому основному беруть участь і українські патріоти, які хочуть кращого собі, своїм дітям і всій Україні - з одного боку, і російська п'ята колона - з іншого.
Особлива небезпека реалізації російського державного інтересу в Україні полягає в тому, що зреалізовується він способом внутрішньої ліквідації української національної самоосвідомості і підміну її російською. Алгоритм такий: спочатку послаблюємо позиції української мови ну, а потім і ліквідовуємо її. Результатом повинно стати: нормальний українець розмовляє лише російською мовою. Українською мовою розмовляють "несправжні" - селюки, бандерівці ну і ще щось вигадати можна, аби працювало.
Далі - ліквідовуємо українську історичну пам'ять, як щось осібне по відношенню до російської, польської, турецької. Мета російської агресії в цьому напрямку: українська історична память - це лише регіональний варіант російської.
Весь сир-бор із-за Іванущенка на цьому форумі потрібно шукати, як на мене, якраз в оцій боротьбі двох моделей пам'яті. Російський мовний, історичний, культурний інтерес зараз представляє на владному олімпі партія регіонів. Їхня владна місія - глибинно зрадницька щодо перспектив українства, - послабити наскільки елементи української ідентичності, щоб вони вже не змогли боротися на рівних з російською ідентичністю.
Це при тому, що на якомусь економічному рівні вони можуть навіть сперечатися з Росією із-за газу, а в якійсь сумській школі навіть проводити заходи з популяризації української мови. Але основне, що вказує на їхню ЦИВІЛІЗАЦІЙНУ РОСІЙСЬКІСТЬ - регіонали ніколи не будуть утверджувати українське як САМОДОСТАТНЄ і навіть, коли буде необхідно, ніколи для утвердження такої самодостатності не підуть проти агресивної культурної політики Росії в Україні. Їх ідеал, якщо так взагалі можна говорити, українське - завжди на другому місці, російсьтке - завжди на першому. Це природньо, так і повинно бути, а якось інакше - то від диявола.
Зрозуміло, що партія регіонів - це класитчний випадок "п'ятої колони".
В нашому випадку прислужництво регіоналів після приходу до влади російському цивілізаційному проекту розпочалося з незаконного звільнення з роботи Іванущенка, як прихильника української моделі історичної пам'яті.
Ну, а далі - дивись, як кажуть, суперечку на форумі. Хтось його захищає, хтось нерозуміюче запитує: шо то за такий Іванущенко, що йому приділяється скільки уваги, ну, а офісний планктон із штабу регіоналів взялись за своє: оббріхувати, дескридетувати, коротше кажучи - добивати.
А ви, пане черговий Гость: не задаються питанням...
Гость
Не нравится Иванущенко? Слушайте разглагольствования дебилов-реаниматоров типа Неговского из ПРдунов - он умный: три раза поезд видел!
Гость
Не надо никого оскорблять, тем более публично и прячась за ником "гость". Вот откройте свое имя и пусть вам Неговский ответит в вашем же духе. Представляю, как вам будет приятно!
Ира
Гость написал:
Ира
Г-н Петлюра , просто интересуюсь : Вы пишете под разными никами , чтобы люди думали , что Вы здесь не один? Или у Вас оплата сдельная? Вам комплимент : Ваш почерк узнаваем- обратите на это внимание . Но, боюсь, зря стараетесь , похоже, последователей у Вас нет.
нецупро
История с Иванущенко очень показательна. Многие понимают, что пришло время дилетантов и прохиндеев, которые готовы "сьесть" человека только за то, что он профессионально делает свою работу и говорит людям правду. Ведь многие прекрассно понимают, что не очистившись от маразма советских лет, от двойной морали и кумовства, пренебрежительного отношения к ближнему ничего нового мы не создадим. И лекарство от этого - история. Только правдивая, основанная на документах. Просто запастись терпением и прочитать. И все станет ясно.
Организовать травлю на форумах - верх способностей таких людишек.
Ну, уволили с работы, потому что Артюха надо было "отблагодарить" директорским креслом за фальсификацию выборов... ну и успокойтесь!
Но гадостное, вечно жлобское состояние души не приемлет своего морального поражения. Потому что победил-то на самом деле Иванущенко. Он не лег под новую власть, не унизился и нашел себе работу по-душе. Что в этом плохого?
vartyukh
Фу, пані Ира! Ну що це за рівень. Під різними ніками, гроші беру... Не опускайте себе так. Вас учили азам: свого ідеологічного суперника треба поважати, боротися потрібно з ідеями, а не з їх автором ну і т. п.
Тому, якщо за свій "базар" ви відповідаєте, то мені хотілося б почути обгрунтування вашим бездоказовим звинуваченням на мою адресу:
1) що я дописую сюди за грошову винагороду;
2) що у питанні Іванущенка я підписуюсь різними ніками.
Якщо ви цього не зробите, то, вибачте, не ми ж удвох на цьому форумі. При великій кількості свідків вашій "полемічній" поведінці буде дана адекватна назва.
Це вам на перше, так сказать, а на друге - щось по суті мого останнього коментаря можете висловитися?
5 коп
"Примитивный прием однако... А ведь вопрос по сути задан."
По какой, простітє, суті? По суті вєрності ідєалам "рускава міра"?
Так для етава точно многа мозгов нє нада... А главноє - совєсті.
Микола
нецупро написал:
Дуже багато "дилетантов и прохиндеев" зараз видають себе за професіоналів. Чому, наприклад, ваш "професіонал" ніде не фігурує серед солідних наукових зібрань і науковців-професіоналів, а тусується тільки десь тут і на подібних жовтих стрінках примітивної приватної преси, де обовязково присутня тільки лайка і демагогічна полеміка?
vartyukh
Як це не фігурує? Ось наприклад книги Іванущенка на сайті Інституту історії НАН України:
http://history.org.ua/CSS-II. Між іншим, більше ні один історик Сумщини до тієї бібліотеки не потрапив. Будемо сподіватися, що - поки що.
У випадку Іванущенка мова йде просто про чесного історика. Не про великого чи маленького, не всеукраїнського масштабу і не обласного, а просто про чесного.
Пане Миколо, не плутайте, будь-ласка, повідомлення так званої жовтої преси про Іванущенка і його "тусування" лише на сторінках жовтої преси чи якихось сумнівних з точки зору стандартів професіоналізму видань. Тусується він там, де треба. Приміром, у вівторок бу ось на такій презентації:
У вівторок у Конґрегаційній залу староакадемічного корпусу Національного університету «Києво-Могилянська академія» відбулась презентація книжки відомого українського історика Володимира В’ЯТРОВИЧА «Друга польсько-українська війна. 1942 – 1947 рр.». Монографія, а слід сказати, що крім цієї праці автор презентував також двотомний збірник документів «Польсько-українські стосунки в 1942-1947 роках у документах ОУН та УПА», деміфологізує суперечливі, часто спеціально витіснені з історичної пам’яті, питання. Привітати автора з виходом у світ нової праці прийшли його колеги і друзі, науковці і публічні інтелектуали: Сергій Квіт, Ігор Ільюшин, Вахтанг Кіпіані, Владислав Гриневич, Іван Патриляк, Євген Сверстюк та інші. Те, що книжка, яка присвячена поки що, на жаль, малодослідженій сторінці історії Східної Європи загалом і України зокрема, може викликати неабиякий резонанс стало зрозуміло вже на презентації. Історики не тільки висловлювали своє захоплення книжкою, але й намагалися обґрунтовано критикувати автора. Пан Володимир відреагував на критичні зауваження своїх колег так: «Найближчим часом я очікую реакцію на свою книжку від українських істориків. Хочу серед відгуків на монографію бачити й відгук фахівця з історії УПА та Армії Крайової Ігоря Ільюшина. Книжка, власне, й писалася заради того, щоб вивести сучасні історичні дискусії на якісно новий рівень. Не дарма я видав не тільки монографію, але й збірник документів (у двотомнику представлено 472 документи – ред.), які показують на чому базується моє дослідження – не на власних, далеких від реальності припущеннях, а з посиланням на конкретні факти».
Може виникнути запитання щодо великої документів про українсько-польську війну, адже сам автор наголошує, що ця тема є досить невідомою як для дослідників, так і для населення. Коли мова йде про боротьбу двох підпільних формацій, у цьому випадку – УПА і Армії Крайової, то брак документів пояснюється їх банальним невикористанням цими формаціями. Причина стає зрозумілою, якщо взяти до уваги ставлення вояків УПА до радянської влади. Сам історик пояснює: «Переглядаючи літературу, яка присвячена польсько-українському конфлікту, мене також завжди дивувало те, що досі використовується дуже мала кількість документів. По суті, це логічно, адже основні сторони конфлікту - підпільні структури. Але мої уявлення про недостатність інформації похитнулися, коли я отримав доступ до архівів Миколи Лебедя (архів, між іншим, вважали втраченим), одного з керівників підпілля, а також до архівів СБУ. Мова йде про сотні томів з документами».
Окрім своєї монографії, Володимир В'ятрович презентував двотомне зібрання документів під загальною назвою «Польсько-українські стосунки в 1942-1947 роках у документах ОУН та УПА»
Одним із приводів до написання монографії і зібрання документів стали потуги деяких російських істориків, до прикладу, Алєксандра Дюкова, звинуватити українців у геноциді проти польського народу у 1942 – 1947 роках («Забытый Геноцид.: «Волынская резня» 1943 – 1944 годов»). Очевидно, тут не обійшлось без політичного інтересу.
Володимир В’ятрович, окрім висвітлення політичних і етнічних причин конфлікту, наводить у своїй книжці факти на підтвердження співпраці між командирами УПА і командирами Армії Крайової, факти, які підтверджують, що ворожнеча між українцями і поляками багато в чому залежала від владних намірів СРСР і нацистської Німеччини. Окреме місце у дослідженні історика займають трагічні події 1940-х років у пам’яті обох народів. Словом, у широкого кола читачів (очевидно, не тільки українських) з’явилася добра нагода подивитися на історичну лакуну, ім’я якій «Друга польсько-українська війна 1942 – 1947 рр.», по-новому.
Polina
А де "фігурує" проффффесіонал Артюх? Наскільки я зрозуміла - тільки в скандалі з червоною ганчіркою над архівом
отож, список наукових досягнень регіонала: В СТУДІЮ!
Подивимось , а де ж він ще "тусується" крім передпокоїв Цупра і кормороздатчика Чмиря?
Гость
Який там список досягнень!? Він навушників не знімає навітьт спілкуючись з підлеглими. У нього кличка по архіву "Вова - меломан"
Гость
Petlyura написал:
Зараз будь-яку книжку або статтю можна розмістити де завгодно навіть у бібліотеці ЮНЕСКО. Точно так же можно бувати на будь-яких презентаціях. І навіть сфотографуватися з відомими науковцями, навіть з Патоном.
А що стосується інституту історії НАН України, то окремі його діячі є головними проповідниками українського націоналізму, якщо не сказати нацизму. Там теж є "жовто-блакитні", "чорні" і "червоні" історики. І ті, які роблять собі карєру на "бухгалтерських" підрахунках жертв голодомору і репресій, а не на справжніх історичних відкриттях.
Ира
Petlyura написал:
Petlyura написал:
Г-н Петлюра, идеологическим соперником вас не считаю, простите , но даже на оппонента не тянете. ОБОСНОВАНИЕ : не ответили ни на один заданный вопрос по сути ( в т.ч. в других темах), при этом обвиняете в профессиональной исторической некорректности. Просиживание Вами на форуме не имеет цели докопаться до исторической сущности и восстановить рельный ход событий минувших лет .
vartyukh
Цікаво, на які ж це я питання не відповів?