

До редакції Данкору звернувся читач, стурбований появою у спальному мікрорайоні Сум осіб, які ведуть асоціальний спосіб життя.
Зі слів читача, спочатку троє, а пізніше їх вже стало шестеро, дорослих чоловіків оселилися на вулиці ЗСУ біля майданчика зі сміттєвими баками. Особливо турбує те, що серед них були люди в формі українських збройних сил та в уніформі російської армії. Чоловіки влаштували собі місце з килимами, речами повсякденного вжитку, пиячать, залишаються там і на ночівлю.
Звісно, такі сусіди викликають занепокоєння, і чи не призведе це до трагедії. Журналістка Данкору побувала за вказаною адресою, поспілкувалася з місцевими мешканцями та чоловіками, які оселилися просто неба біля дороги та поряд зі сміттєвими контейнерами.

фото читача
Зі слів співрозмовників, зазвичай тут гуртувалися шість чоловіків. І мова не тільки про денне перебування, на ніч тут також залишалися двоє-троє. Чоловіки постійно пиячили, часом влаштовували бійки поміж собою, до перехожих наче не чіплялися.
"Вони, як сюди потрапляють, спочатку соромляться, від людей відвертаються, а потім, з часом вже опускаються на дно".
Закуски для застілля у волоцюг завжди було вдосталь – то зі смітника, що поряд натягають, хтось із місцевих приносив постійно їжу, щось від військових перепадало. Бродяги збирали макулатуру, здавали її, а кошти вкладали в алкогольні напої.
Що дивує, навіть люди гроші давали, які відразу витрачалися на горілку.
Оскільки березневі та квітневі заморозки були суттєвими, один з чоловіків під час ночівлі відморозив собі пальці. Його швидкою відвезли в лікарню. За словами співрозмовника, в лікарні волоцюга довго не затримався, адже там годували гірше, ніж підкормлювали на районі.
«Я кажу, Женя, а чому ж ти не лежав? Ноги підлікував би. Так, там годують гірше, чим нам тут приносять, каже.
Люди ж самі й носять. Вони ж їх балують вдобавок. А потім жалуються. Отак, ще виходить, там погано в лікарні кормлять. А тут, кажуть, добре. Тут нам приносять і те, і те».
Коли ворог атакував «шахедами» харчове підприємство в Сумах, у волоцюг кілька днів був пір горою: копчена риба, дорогі ковбаси тощо – мішками харчі привозили. То, звісно, дієтична їжа в лікарні не буде цікавою. Та і не наливають там.
Також проблемою було навести лад біля майданчика зі сміттєвими контейнерами через постійне перебування там чоловіків. Комунальники сварилися, щось забирали, але купи мотлоху все одно залишалися та псували пейзаж.
Як зазначив один зі співрозмовників Данкору, який спілкувався з бродягами, чоловіки дійшли до такого життя не через бойові дії, а через суто побутові проблеми – небажання жити в родинах або ж не бажання рідних терпіти таке «щастя» поряд.
З чоловіками зі смітника також вдалося поспілкуватися. Це не діди, і вони навіть не пенсійного віку. Хоча спосіб життя додав з десяток років та дуже позначився на вигляді – нездорові обличчя відразу видають любов до горілки. Але їм подобається таке життя – вільні люди. Чоловіки не бачать нічого поганого в ньому.
Ті, з ким вдалося розмовляти, сказали, що вони не безхатьки, збираються, щоб випити. Ночують біля смітника, тому що дійти додому після випитого вже не можуть.
Ще один чоловік з цієї компанії розповів, що «приходить випити сто грамів та поспілкуватися», також він вирішив таким чином зрозуміти, що приваблює людей в такому способі життя, що ними керує, щоб так жити. Але, здається, він вже також втягнувся.
За словами співрозмовників у поліції, такі компанії з настанням тепла активізуються, виходять більше на вулицю там і пиячать.
Зазвичай з учасниками цих зібрань проводять бесіди, фіксують адміністративні порушення та відпускають. Але ж їх розгонять в одному місті, вони збираються в іншому.
Якщо серед таких компаній трапляються безхатьки, в закладах ночівлі їх не приймають в стані алкогольного сп'яніння, але як правило, вони іншими і не бувають. Альтернативи наразі таким закладам немає – витверезники вже давно не функціонують.
Якщо брати до уваги правові аспекти, у цьому випадку відразу декілька порушень вбачається.
Перш за все, особа, яка не має відношення до військовослужбовців, не має права носити піксель. А однострій країни-агресора – так це взагалі про аморальність, але з вищезазначеними особами про мораль розмовляти – то тільки витрата часу. А що вже казати про те, що для роспропаганди ці маргінали могли б стати головними героями фейкових новин.
Поліцейські перевірили – серед згаданих чоловіків військових не було, тож про неприпустимість носіння форми розповіли та зобов’язали передягнутися в цивільне. Також зазначені особи стали порушниками правил благоустрою, про що їм також розповіли поліцейські.
Перебування під час дії комендантської години на вулиці – також порушення, але за нього не передбачено якихось покарань.
Розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява в громадських місцях у п'яному вигляді – правопорушення, яке тягне за собою попередження або накладення штрафу.
Чи допоможе проведена поліцейськими робота в глобальному сенсі – не зрозуміло, але наразі місце біля смітника волоцюги покинули.

Після них комунальники вивезли купу мотлоху. Тепер біля майданчика зі сміттєвими баками тихо, спокійно та порядок.
Але чи на довго? Як розповів чоловік, що працює поряд, така ситуація вже не вперше. Чоловіки збираються, ведуть асоціальний спосіб життя на очах у місцевих мешканців, дітей. Їх випроваджують, вони переходять з найціннішими для себе речами на нове місце, наприклад, під мости, але з часом, знову повертаються.
Вирішити проблему з волоцюгами не вдається навіть країнам з потужною економікою, а країні в стані війни, мабуть, це буде вкрай важко зробити зараз. Ну і подобається деяким людям жити таким життям. І проблемі цій не одне століття.
Для багатьох українців така поведінка земляків в умовах війни абсолютно незрозуміла: хтось втрачає домівку через російські атаки і залишається просто неба без житла, а хтось йде з дому, адже не бажає жити за загально прийнятими нормами. Хтось йде захищати країну, донатить на захист, працює на перемогу чи волонтерить, а хтось – одягає військову форму, щоб не продувало, коли пиячать, або сплять на свіжому повітрі, а всі кошти, що потрапляють до рук, витрачаються суто на горілку. А те, що люди допомагають їжею і грошима таким маргіналам – так це і зовсім не дає шансів на повернення їх до нормального життя.
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!

