Валерій Дядюн народився 11 жовтня 1972 року в селищі міського типу Лугини на Житомирщині у простій працьовитій родині. З дитинства він зростав у любові до праці, повазі до людей та відповідальності за свої вчинки. У 1979 році пішов до школи, а після закінчення дев'яти класів вступив до професійного училища в місті Народичі, де здобув професію тракториста-машиніста. Саме там розпочався його дорослий життєвий шлях.

У 1990 році Валерія призвали на строкову військову службу. Два роки він проходив службу на території Німецької Демократичної Республіки. Поки син виконував свій військовий обов'язок, його родина переїхала до села Мазівка. Саме сюди після демобілізації повернувся Валерій, щоб розпочати мирне життя.

У Мазівці він працював у колгоспі «Мир» водієм і трактористом. Його знали як чесного, працьовитого, відповідального чоловіка, який ніколи не відмовляв у допомозі та сумлінно виконував свою роботу. Люди поважали його за щирість, людяність і добру вдачу.

У 1994 році Валерій одружився. У подружжя народилися дві доньки, яких він безмежно любив і якими пишався. Для них він завжди залишався турботливим батьком, підтримкою та прикладом справжньої людини. Згодом життєві дороги подружжя розійшлися, і Валерій переїхав до міста Глухів, де жив і працював.

У січні 2024 року Валерій став до лав Збройних Сил України. Без вагань пішов боронити рідну землю, своїх доньок, свою родину і кожного з нас.

Довгий час вважався зниклим без вісти. Нещодавно стало відомо, що 28 січня 2026 року загинув Захисник України Валерій Анатолійович Дядюн.

Він віддав своє життя за Україну. За те, щоб його доньки, усі українські діти та майбутні покоління жили під мирним небом. За право кожного з нас бути вільними на своїй землі.

Живим коридором, навколішки, з державними прапорами, квітами та сльозами на очах громада зустрічала свого Героя. Провести його в останню путь прийшли рідні, друзі, побратими, односельці, знайомі — усі, хто знав, поважав і пам'ятає Валерія.

Під час церемонії прощання лунали слова щирого співчуття матері, донькам, усім рідним і близьким полеглого Захисника. Кожне слово було сповнене болю і вдячності людині, яка, не вагаючись, стала на захист своєї держави.

Поховали Героя у селі Мазівка.

Над кладовищем урочисто пролунав Державний Гімн України. У скорботній тиші його звучання було  особливо проникливим, відгукуючись болем у кожному серці.

Схиливши голови, громада востаннє попрощалася зі своїм Захисником.

Низько вклоняємося світлій пам'яті Валерія Дядюна.

Його подвиг назавжди житиме у серцях вдячних українців, а ім'я буде вписане в історію Новослобідської громади як символ мужності, честі, незламності та безмежної любові до рідної землі.

Герої не вмирають. Вони живуть у нашій пам'яті, у наших молитвах, у нашій вдячності та вільній Україні, за яку віддали своє життя, повідомили в сільраді.

Вічна пам'ять Захиснику України Валерію Дядюну.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!