Люта російська агресія обірвала життя нашого земляка, мужнього Захисника України — Іщенка Сергія Володимировича.

Роменська громада зі скорботою та невимовним болем провела Героя в останню земну дорогу. На Алеї Слави зібралися рідні й близькі, побратими, друзі, духовенство, військовослужбовці, представники міської влади та небайдужі жителі громади, щоб віддати останню шану Воїну, який ціною власного життя боронив Україну. У цій мовчазній скорботі було все: безмежний біль, вдячність, повага і пам'ять про людину, яка стала на захист рідної землі, не вагаючись ні на мить.

Квіти вкривали труну Захисника, а поруч із державним прапором військові тримали його портрет. З фотографії дивився мужній, щирий, сильний чоловік, який так багато ще міг зробити, але віддав найдорожче заради України. Він назавжди залишиться Героєм — у пам'яті рідних, побратимів, усієї Роменської громади та в історії нашої держави.

Наш Захисник ІЩЕНКО Сергій Володимирович народився 19 грудня 1979 року в місті Ромни. З дитинства зростав звичайним українським хлопцем, прив’язаним до рідної землі, праці та простих людських цінностей.

Навчався у загальноосвітній школі №11 міста Ромни, де закінчив 9 класів. Після школи здобув професію за спеціальністю загоелектрозварювальника у Роменському професійно-технічному училищі. Праця стала невід’ємною частиною його життя — Сергій завжди був відповідальним, сумлінним і вправним майстром, якого поважали за «золоті руки».

Строкову військову службу проходив у місті Маріуполь, де отримав перший військовий досвід та загартував характер.

Після повернення до цивільного життя створив сім’ю, одружився, став турботливим батьком для своєї донечки, якій присвячував багато уваги та любові. У повсякденному житті був спокійною, врівноваженою та щирою людиною. Його добре слово, спокій і надійність цінували рідні, друзі та колеги.

Працював на підприємствах «Поліграфмаш» та «Техмашсервіс», де зарекомендував себе як відповідальний працівник і фахівець своєї справи. У вільний час любив риболовлю та відпочинок на природі — саме там знаходив спокій і відновлення сил.

У вересні 2024 року, попри проблеми зі здоров’ям, Сергій без вагань став на захист України. Військову підготовку пройшов у місті Житомир, після чого був зарахований до складу 153-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

На Херсонському напрямку виконував бойові завдання як радіотелефоніст-лінійний наглядач обчислювального відділення мінометного взводу.

Попри складні умови та постійну небезпеку, він залишався зібраним, відповідальним і відданим військовій справі. У запеклих боях проявляв мужність та стійкість.

У листопаді 2025 року зв’язок із Сергієм обірвався. Тривалий час він вважався зниклим безвісти. Лише через понад пів року, за результатами ДНК-експертизи, було підтверджено найстрашніше.

10 листопада 2025 року радіотелефоніст-лінійний 153-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ, солдат ІЩЕНКО Сергій Володимирович загинув в бою за Україну на Херсонщині.

Воїну назавжди 45 років…

У Сергія залишилися донька та брат. Світла пам’ять про нього житиме в серцях рідних, побратимів і всіх, хто його знав.

Роменська громада глибоко сумує разом із родиною полеглого Сергія. Мужність, вірність присязі й жертовність Захисника навіки закарбуються в нашій пам’яті, повідомили в мерії Ромен.

Вічна пам’ять та шана Воїну – ІЩЕНКУ Сергію Володимировичу!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!