Рудюк Юрій Васильвич народився 17 вересня 1990 року у місті Шостка. В небагатодітній родині зростали двоє  братів - Юрій та Олександр. Хлопчик закінчив Шосткинську ЗОШ №12, отримав  повну середню освіту. Після цього юнак вступив до Білопільського професійного залізничного ліцею транспорту, де навчався на помічника-машиніста.

Протягом життя нашому земляку довелося працювати на кількох роботах, але кожне завдання він виконував з відповідальністю та старанністю. Родичі та друзі згадують чоловіка виключно з добром і великою повагою: «Він був працьовитим, добрим, завжди готовим віддати останнє… Юра був спокійною та врівноваженою людиною».

Джерелом натхнення та радості для чоловіка стало знайомство з дівчиною Христиною, з якою він був у відносинах тривалий час. Юрій познайомив кохану з родиною, пара планувала одружитися... Завадила війна.

7 грудня 2023 року наш земляк добровільно долучився до лав ЗСУ та без вагань став на захист рідної країни. Юрій Васильович мав звання старшого солдата, воював на посаді  оператора безпілотних авіаційних комплексів. Мав позивний «Кулінар». Протягом служби боронив Батьківщину на багатьох «гарячих» напрямках: Херсонському, Донецькому, Запорізькому.

Заповітною мрією Захисника було створити міцну родину. Мріяв про закінчення війни, життя у мирній країні. Завжди хвилювався за матір. Своєрідним заповітом Героя було дещо наївне, але сповнене безмежної любові прохання - не казати мамі, якщо з ним щось трапиться… «Не кажіть мамі…не хочу щоб вона хвилювалась…»

Рудюк Юрій Васильович загинув 6 травня цього року під час виконання бойового завдання, внаслідок удару FPV-дрону на Запорізькому напрямку…

Схиляємося у скорботі та пошані перед воїном Світла!

Дякуємо за кожен день захисту України та кожного з нас!

Бердніков Олексій Федорович народився 22 листопада 1975 року в місті Шостка у великій родині, де зростав разом із десятьма братами та сестрами. Навчався у Шосткинській загальноосвітній школі №12, після чого здобув спеціальність електрика у ПТУ №13. Ще зі шкільних років захоплювався шахами та особливо любив історію.

Працював електриком у Шосткинський центральній районній лікарні та на одному з підприємств міста. Олексій був справжнім майстром своєї справи — працьовитим, відповідальним, із «золотими руками». Люди знали його як добру, світлу та врівноважену людину, яка ніколи не відмовляла у допомозі.

Разом із дружиною Інною вони створили міцну й люблячу родину, у якій народилися дві донечки — Катерина та Оксана. Для Олексія сім’я була найбільшою цінністю. Він обожнював проводити час із доньками: взимку разом їздили на гірки та ковзанку, у теплу пору — на риболовлю чи по гриби. У дорослому віці саме риболовля та «тихе полювання» стали його особливими захопленнями.

Олексій Федорович був душею компанії — щирий, товариський, позитивний, завжди готовий підтримати та допомогти. Його поважали за людяність, доброту та відкритість.

9 березня 2023 року чоловік добровільно долучився до лав Збройних Сил України та без вагань став на захист рідної землі. Служив у званні старшого солдата на посаді гранатометника, мав позивний «Бек». Боронив Україну на Донецькому та Харківському напрямках. У 2023 році отримав поранення та проходив лікування у Дніпропетровську.

За мужність і віддану службу був нагороджений медалями «Захиснику Вітчизни», «Хрест пошани», «Золотий хрест», «За військову службу Україні».

Найбільшою мрією Захисника було якнайшвидше завершення війни та повернення додому — до коханої дружини й донечок. Він мріяв побачити щасливе майбутнє своїх принцес, мріяв видати їх заміж, жити поруч зі своєю родиною у мирі та спокої.

Не минало і дня, щоб Олексій не телефонував рідним. Останні його слова були:

«Терміново відправляють на виїзд… Повернусь — наберу…»

Певний час воїн вважався безвісти зниклим. Родина до останнього жила надією… Та, на жаль, дива не сталося…

Тиждень тому родині повідомили страшну звістку: старший солдат Бердніков Олексій Федорович, коханий чоловік, люблячий батько, вірний побратим і мужній Захисник України, загинув 15 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання у складі підрозділу Збройних Сил України...

Світла пам’ять Герою!

Молимося за Господню підтримку всіх, для кого смерть Захисника стала непоправною втратою…

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!