Віддати останню шану захисникові прийшли представники влади, бойові побратими, односельці та близькі. Сльози, скорбота і слова подяки переповнювали серця всіх, хто прийшов попрощатися з Героєм.

Олександра згадують як людину слова - працьовитого й надійного товариша, який захоплювався спортом і грав за місцеву футбольну команду. Найбільшою його гордістю та сенсом життя була донька Аліна, заради вільного майбутнього якої він і став на захист рідного краю.

Міський голова, виконавчий комітет та вся громада висловлють найщиріші співчуття родині полеглого бійця, повернення якого «на щиті» чекали майже рік.

Вічна пам’ять і слава Герою! Його подвиг ніколи не буде забутий, а ім’я назавжди закарбоване в серцях земляків.

Чоловік із великим серцем, надійний товариш, люблячий батько і мужній воїн, який віддав за нас найдорожче - своє життя.

Олександр Сергійович був справжнім сином своєї малої батьківщини. Тут, у Баничах, де він народився, проросли його глибокі життєві коріння. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Після закінчення Баницької загальноосвітньої школи вступив до Глухівського агротехнічного коледжу, де здобув професійну освіту за спеціальністю «механік».

Свою трудову діяльність він розпочав на місцевому виробництві, тривалий час працював у Баницькому кар'єрі кварцитів.  Потім були роки роботи у столиці, куди доля повела в пошуках кращого майбутнього для родини. Але де б він не був, серцем завжди залишався вдома.

У цивільному житті Олександр Веремієв активно захоплювався спортом: грав за місцеву футбольну команду села Баничі та любив баскетбол. Олександра пам’ятають як людину слова - серйозного, працьовитого, безвідмовного. Проте вся ця суворість миттєво зникала, коли мова заходила про найголовніший сенс буття чоловіка - доньку Аліну. Для неї батько був усім світом, а вона - найбільшою в житті татовою гордістю.

У квітні 2025 року звичне життя Олександра змінила мобілізація. Він став в стрій гранатометником механізованого батальйону, щоб захистити право своєї дитини жити у вільній країні.

Військову службу проходив на рідній Сумщині - там, де ворог щодня випробовує наш край на міцність. Свій останній бій він зустрів 24 липня 2025 року біля населеного пункту Яблунівка. Олександр Веремієв тримав оборону до останнього подиху. Йому назавжди залишиться сорок сім.

У загиблого воїна залишилися батько, брат та донька, повідомили в мерії Глухова.

Низький уклін Герою. Вічна і світла пам'ять!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!