Цього дня до ювілярки з привітаннями та подарунками завітали міський голова Артем СЕМЕНІХІН, представники Управління соціального захисту населення КМР, очільник ГО «Конотопська міська організація інвалідів війни,  Збройних Сил та учасників бойових дій» Борис ПОСТНОВ.

Гості бажали Ганні Петрівні міцного здоров'я, Божого благословення та ще багато світлих днів у колі рідних. Ювілярка вражала присутніх знанням німецької мови, цікавими фактами про минуле та навіть розповідала гумористичну оповідку, повідомили в мерії Конотопа.

Народилася Ганна Петрівна Жовтенко (дівоче прізвище) 20 квітня 1926 року в Конотопі, мала молодшого брата Володимира.

У 1932 році родина Жовтенків переїхала до німецького поселення  в селі Круглолугівка, що розташоване на півдні Бахмацького району (село засноване в 1766 році як німецька колонія Рундевізе й саме цю назву воно мало до 1945 року).

У поселенні  планували побудувати млин, а оскільки батько Ганни  - Петро Давидович був інженером-механіком за фахом, тож його запросили на роботу.

Саме тут маленька Ганна у шестирічному віці пішла до школи. «Предмети в ній викладали німецькою, а решту часу ми з братом гралися з дітьми переселенців, які спілкувалися виключно тільки рідною мовою, тож ми швидко її вивчили. Розмовляли краще, ніж українською»,  - ділилася спогадами Ганна Петрівна.

Ці знання іноземної мови стануть їй у пригоді під час Другої світової війни. Дівчині виповнилося тоді 15 років. Склавши останній іспит у 8-му класі, молодь святкувала і не знала, що  почалася війна. «Пригадую, тільки-но прийшла додому і лягла спати, як мене почав тормошити молодший брат: «Вставай, війна!, «Яка ще війна?!», - відповідаю йому з просоння…Перша думка, яка промайнула у голові: «Як же я буду вчитися», бо дуже любила ходити до школи», - згадувала жінка.

Так сталося, що у цьому юному віці вона долучилася до партизанського руху. Була перекладачкою, ходила в розвідку, неодноразово перебувала в тилу у ворога: «Мала гарну пам'ять. Не боялась, мабуть, то була юнацька відчайдушність», - говорила Кривошеєва під час інтерв’ю у свої 95, згадуючи події Другої світової війни.

Вона неодноразово потрапляла в полон, тричі вважалася зниклою безвісті. Діставала поранення та була за крок до смерті. Перемогу зустріла в Австрії, недалеко від Зальцбурга.

Після війни дівчина  повернулася до Круглолугівки. Її мати загинула в липні 1943 під час бомбардування колонії, брат Володимир був разом з нею, але врятувався. Батько дістав поранення під час війни та за два роки після її закінчення помер.

Ганна їде до Конотопа,  в родину батькової сестри з чоловіком, які не мали власних дітей.

Оселившись у місті, влаштувалася на роботу на завод, де працювала токарем. Згодом познайомилася з майбутнім чоловіком Миколою. Він жив неподалік, працювали в одній зміні на заводі. У 1948 році розписалися. Власними силами побудували дім. У подружжя народилися син Віктор та донька Валентина.

Згодом жінка перейшла в Конотопській районний вузол зв’язку, де і пропрацювала на посаді експедитора пошти. У вільний від роботи час співала, грала на баяні, відвідувала хор у міському терцентрі.

Ганна Петрівна й зараз продовжує мешкати в будинку, що звели разом уже з покійним чоловіком. Поруч донька Валентина, яка піклується про матір. Ювілярка має двох онуків та двох правнуків.

Колись Ганна мріяла стати кореспонденткою, а брат матері наполягав на вступі до інституту іноземних мов. Але всім планам і мріям завадила війна. Саме тому, розуміючи цінність мирного життя на рідній землі, ще 5 років тому, у свої 95 Ганна Кривошеєва журналістці одного з друкованих видань наголошувала:  «Я б від усього відмовилася, аби тільки був мир».

Хай і надалі Господь дарує Ганні Петрівні здоров’я та довголіття, мирне життя, а поруч будуть ті, хто дарує любов і турботу.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!