

11 січня відбулася церемонія прощання з Троценком Владиславом Аркадійовичем. Провести Захисника в останню путь зібралися рідні, друзі, бойові побратими та жителі громади. Присутні вшанували пам’ять Героя хвилиною мовчання й покладанням квітів.
Владислав загинув 2 січня 2026 року в районі населеного пункту Дружківка Донецької області, захищаючи територіальну цілісність і незалежність України, внаслідок влучання ворожого FPV-дрона. Його загибель стала глибоким болем для родини та непоправною втратою для всієї громади.
Владислав Аркадійович назавжди залишиться у наших серцях як вірний син України, мужній воїн, турботливий батько та щира, світла людина.
Його подвиг - приклад незламної відданості Батьківщині та любові до свого народу.
Владислав Аркадійович народився 21 листопада 1970 року в місті Глухів. З дитинства його виховувала мати. Навчався у Глухівській загальноосвітній школі №1, згодом продовжив освіту у ВПУ №15. Після навчання проходив строкову військову службу.
Повернувшись до мирного життя, працював на заводі «Сатурн», пізніше — на ТОВ «Модуль». Владислав був розумною, різнобічною людиною, добре обізнаною у багатьох сферах. Працюючи будівельником — був майстром своєї справи. Його цінували за працьовитість, відповідальність та людяність. Мав багато друзів і завжди користувався повагою серед оточення.
У 2022 році Владислав Аркадійович добровільно став до лав Збройних Сил України. Про своє рішення повідомив дружину вже після того, як його прийняв: «Завтра я йду у воєнкомат».
Він не міг залишатися осторонь і часто говорив дружині: «Якщо я тебе не буду захищати, то хто?».
За час служби воював на багатьох напрямках Донецької області та інших регіонах. Неодноразово проходив лікування та реабілітацію в лікарнях, однак щоразу повертався у стрій — до своїх побратимів, до захисту рідної землі.
Владислав був принциповим, багато читав, був надзвичайно працьовитим і відданим родині. Він часто спілкувався з дружиною телефоном, обговорюючи плани на майбутнє життя після війни. Мріяв про власну земельну ділянку, де ростимуть хвойні дерева й троянди, щоб його дружина буде щасливою. Завжди старався надсилати фото, щоб вона менше хвилювалася.
Остання розмова з дружиною Тетяною відбулася опівночі в день загибелі Героя. Як завжди, говорили про майбутнє після війни. Настав ранок, але відповіді від Владислава вже не було. Серце дружини відчуло біду. Згодом пролунав дзвінок з невідомого номера — і страшна звістка підтвердилася…
У Владислава Аркадійовича залишилися дружина, мати, донька та син, повідомили в мерії Глухова.
Вічна пам’ять і слава Герою.
Світла пам’ять Владиславу Аркадійовичу Троценку.
Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!
Внаслідок ворожих ударів на трасі в бік Сум суттєво пошкоджено автомобілі виробника з Харківщини....
Пізно ввечері 7 червня ворог наніс черговий удар по Шосткинській громаді....
Чотирьох поранених госпіталізували до лікарні після ранкової атаки на Глухів....
Генштаб ЗСУ повідомив про успішні удари по логістичних, військових та паливних об'єктах ворога....
У селі Куземин Грунської громади провели в останню путь старшого лейтенанта Національної гвардії України Віталія Маляренка, який загинув під час...

