Під час несення служби на території Сумського району військовослужбовець, перебуваючи у бліндажі фортифікаційних споруд разом із побратимами, на ґрунті раптово виниклого конфлікту відкрив вогонь з автомата АК-74. Унаслідок щонайменше семи пострілів двоє військовослужбовців загинули на місці. Сумський районний суд визнав обвинуваченого винним та призначив йому покарання у виді довічного позбавлення волі. Переглянувши вирок у межах апеляційної скарги захисника, колегія суддів Сумського апеляційного суду встановила, що призначення найсуворішого виду покарання не було належним чином мотивоване та не відповідало принципу індивідуалізації покарання, сформованому у практиці Верховного Суду.

Колегія суддів апеляційного суду, ухвалюючи рішення, виходила з того, що відповідно до статті 64 Кримінального кодексу України довічне позбавлення волі є винятковим видом покарання і застосовується лише тоді, коли суд дійде висновку, що призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк не забезпечить досягнення мети виправлення особи та попередження нових злочинів. Тому, обираючи довічне позбавлення волі за наявності альтернативної санкції у виді до 15 років позбавлення волі, суд першої інстанції повинен був належно обґрунтувати, чому менш суворе покарання є недостатнім. Разом з тим, апеляційний суд встановив, що вирок суду першої інстанції такого обґрунтування не містить. Суд обмежився загальним висновком про «виняткову небезпечність» обвинуваченого, однак не навів конкретних обставин, які б свідчили про неможливість його виправлення. Водночас тяжкість злочину та кількість потерпілих, на які посилався місцевий суд, уже враховані законодавцем у санкції частини другої статті 115 КК України і самі по собі не можуть бути єдиною підставою для призначення довічного позбавлення волі.

Колегія суддів також врахувала, що засуджений раніше не судимий, позитивно характеризується, має неповнолітню дитину, тривалий час проходив військову службу та щиро жалкує про вчинене. Крім того, висновком судово-психіатричної експертизи у нього встановлено розлад особистості та поведінки з емоційною нестійкістю через постійне перебування в зоні бойових дій. На думку апеляційного суду, суд першої інстанції врахував цей висновок лише під час вирішення питання осудності, однак не оцінив його при індивідуалізації покарання.

Оцінюючи обставини події, колегія суддів також звернула увагу, що матеріали справи не свідчили про будь-яку підготовку до злочину. За показаннями свідків, до події між військовослужбовцями не виникало конфліктів чи погроз, обстановка у бліндажі була спокійною, а зберігання автоматичної зброї біля спальних місць було звичайною особливістю військового побуту після повернення з бойових позицій. З огляду на динаміку події колегія суддів дійшла висновку, що злочин мав раптовий, імпульсивний характер і не був результатом попередньої підготовки.

З урахуванням сукупності цих обставин апеляційний суд змінив вирок Сумського районного суду в частині призначеного покарання, замінивши довічне позбавлення волі на 15 років позбавлення волі. В іншій частині вирок, зокрема щодо винуватості засудженого та правової кваліфікації його дій, залишено без змін, повідомили в апеляційному суді.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!