Скрипка Євгеній Іванович народився 7 серпня 1992 року у с. Богданівка  Шосткинського району. Там минулого його дитинство та юність. Змалечку хлопчик ріс товариським і жвавим, захоплювався активними видами дозвілля. В школі займався у всіх спортивних гуртках (футбол, волейбол). Неодноразово брав участь у районних спортивних змаганнях.

Після отримання повної середньої освіти на базі Богданівської ЗОШ юнак вступив до Кролевецького професійного училища на будівельну спеціальність. Після цього Євгеній продовжив навчання в Глухівському агротехнічному фаховому коледжі СНАУ (фахівець експлуатації будівель та споруд) та отримав диплом з відзнакою.

Протягом життя працював будівельником різних напрямів у містах Шостка та Київ.

Наш земляк мав різноманітні захоплення (від відпочинку на природі до спортивних ігор).

«Він завжди був активною людиною по життю. Мав загострене почуття справедливості, відмінне почуття гумору, був дбайливим до родини. Найбільше цінував у людях чесність та порядність. Завжди був душею компанії», - згадують Героя рідні.

У 2025 році Євгеній Іванович  призваний на військову службу до Національної Гвардії України. Воював на Донецькому напрямку. На фронті виконував обов’язки стрільця.  За позивний обрав собі  «Strady». Сьогодні, коли душа Захисника вже відлетіла у Вічність, його близьким людям найбільше згадуються слова Євгенія: «У мене родина на першому місці» та «Я дуже хочу поїхати додому»…

Заповітною мрією чоловіка було збудувати власний дім (у якому буде панувати кохання і злагода, лунати веселі дитячі голоси)…

Солдат Національної Гвардії України, стрілець Скрипка Євгеній Іванович загинув 28 грудня 2025 року в селі Родинське, Покровського району, Донецької області у результаті бойових дій. До останнього подиху він залишився вірним сином Батьківщини…

Вклоняємось пам’яті про Героя. Молимося за підтримку всіх, для кого його загибель назавжди залишиться непоправною втратою…

Овсюк Вадим Миколайович народився 2 листопада 1983 року у місті Шостка, був єдиною дитиною в сім’ї. Закінчив 11 класів у Шосткинській школі-ліцеї.  У дитинстві та юності відвідував гуртки з плавання, спортивного орієнтування та туризму. Вищу освіту здобув на базі Сумського державного університету (напрямок «Інформаційні технології та проектування»).

Трудову діяльність розпочав у компанії «МЕДІА-МОСТ» на посаді програміста, пізніше працював програмістом у ТОВ «УГАК» (Українсько-голландська агрокомпанія»). У вільний від роботи час захоплювався гірським туризмом.

З 1 серпня 2014 року Вадим добровільно став на захист Батьківщини. «Він ніколи і ні в чому не відмовляв, завжди приходив на допомогу… Доброзичливий, спокійний, до всіх ставився з повагою. Дуже любив доньку та завжди допомагав. Любив батьків…», - з теплотою та сумом розповідають про Воїна Світла його рідні. Заповітною мрією було після Перемоги сходити в гори та з'їздити до доньки в Європу.

З 2022 року Вадим знову захищав рідну землю від російської навали. Воював у найгарячіших локаціях фронту - боронив Україну на Донецькому, Харківському та Сумському напрямках. Виконував обов’язки сапера-оператора БПЛА, мав звання головного сержанта роти. В якості фронтового позивного обрав собі жартівливе «Черепашка» (через великий рюкзак та худорляву статуру).

Наш земляк користувався високим авторитетом серед колег і керівництва. Серед почесних нагород: відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції», грамота «За сумлінне виконання службових обов'язків» (2022), грамота «За зразкове виконання бойових завдань» (2024), Почесні грамоти від Шосткинського міського голови за зразкове виконання службового обов'язку та за вагомий особистий внесок у справу захисту України.

За словами рідних, життєвим кредо чоловіка були прості і дуже відповідальні слова: «Хто, як не ми?!».

2024 рік видався для Вадима сповненим важких випробувань – на Донецькому напрямку він двічі отримав поранення (січень і червень). Проходив тривале лікування…

Серце Захисника перестало битися 6 січня цього року….

Схиляємо голови у скорботі і вклоняємось у пошані…