Желновач Андрій Олександрович народився 14 липня 1967 року у с. Манченки Харківської області. Через деякий час родина переїхала на Полтавщину до села Красногірка, і саме там пройшли найяскравіші роки дитинства та юності Андрія. Там він знайшов друзів, закінчив місцеву «восьмирічку» (повну середню освіту юнак отримав у школі сусіднього села Білоцерківки). За словами рідних, змалечку хлопчик ріс працьовитим і відповідальним, гарно навчався, захоплювався футболом і спортивним орієнтуванням. За активну участь у житті школи та спортивні досягнення Андрій був неодноразово відзначений похвальними грамотами.

Після закінчення школи юнак навчався у Харківському електротехнікумі зв’язку (1984-87 роки), за спеціальністю «Телевізійна техніка та радіорелейний зв’язок». Новою сторінкою дорослого життя стало одруження з коханою дівчиною Валентиною та проходження строкової служби. Після повернення Андрія з армії молода родина поселилася у Шостці, у любові та злагоді народилася і підростала донечка Олена. Чоловік влаштувався на Шосткинський РТС Сумської філії концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення. Цій роботі він присвятив понад 30 років життя. Працював на посадах електромеханіка та антенника-щогловика. Користувався високим авторитетом серед колег і керівництва, був нагороджений почесними грамотами.   У вільний від роботи час захоплювався риболовлею.

Розсудливий, врівноважений, дисциплінований, наполегливий, старанний – таким запам’ятається Андрій Олександрович рідним і колегам. Він любив, щоб все було «до ладу» та «в балансі», завжди прагнув до справедливості і порядку.

У чорний день 24 лютого 2022 року він, разом з іншими патріотами, вже стояв у черзі до військкомату – записуватися до місцевої ТРО. За роки військової служби боронив Сумщину, Харківщину та Донеччину. Воював під Лиманом і Покровськом… У липні 2024-го отримав контузію та поранення, після реабілітації повернувся до захисту Батьківщини. За бойовий позивний обрав собі «Полтава», адже саме з Полтавщиною було пов’язано багато світлих спогадів. На фронті наш земляк обіймав посаду командира стрілецького відділення батальйону ТРО. За зразкове виконання бойових завдань, мужність і професіоналізм, чоловік був двічі нагороджений відзнакою Президента «За оборону України». Також відзначений численними грамотами та медаллю «Учасник бойових дій».

З усіх свят йому та рідним найбільше запам’яталося 57-річчя… Саме в День народження Андрія він з побратимами повернувся живим зі складного завдання в районі пекельного Покровська. Найбільшою мрією чоловіка було приїхати додому після Перемоги, вести тихе і спокійне життя поряд з найдорожчими людьми.

Напередодні загибелі Андрій Олександрович спілкувався з родиною по телефону. Про складне завдання, яке планувалося наступного дня, нічого не розповів… Того разу родичі в останнє чули його голос. 7 листопада Желновач Андрій Олександрович загинув при виконанні бойового завдання на Донецькому напрямку (н.п. Миколаївка, Краматорський район), отримавши несумісні з життям травми…

Доземний уклін Воїну Світла та його родині, яка віддала найдорожче заради нашої Батьківщини!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!