Кисельов Єгор Ігорович народився 5 листопада 1987 року у місті Хутір-Михайлівський (раніше – Дружба) Сумської області. Єгор був старшим братом у багатодітній родині, крім нього тут ще підростали його брат і сестра. Після отримання неповної середньої освіти юнак тривалий час працював у сфері ремонту автомобілів, на станціях техобслуговування Харкова та Києва. За словами рідних, автомобілі були не тільки його роботою, але і захопленням всього життя. Він до найменших тонкощів розбирався у різних моделях автівок, обожнював як їздити на «залізних конях», так і лагодити їх.

Веселий, товариський, добрий, співчутливий, щедрий, наполегливий – таким назавжди запам’ятається Єгор для друзів та родичів. Кілька років тому доля подарувала йому зустріч з коханою жінкою Єлизаветою, яка стала його натхненням та підтримкою. До її шестирічного синочка Богдана чоловік ставився як до рідного сина, а малий називав його татом… Пізніше Єгор щоденно згадував про свою сім’ю і на фронті. «Я сам з прикордоння, з Сумської області. Наразі в мене немає дому. Міста, де я жив, теж практично немає… Це страшно. Хочеться повернутися до сім’ї, до сина. Але потім знову згадуєш про сина, про дружину, про матір – і сил прибавляється», - відверто розповідав Єгор Кисельов у своєму інтерв’ю.

З 12 листопада 2024 року чоловік став частиною легендарного штурмового підрозділу «Артан Х», у складі підрозділу активних дій ГУР МО України «Артан». За бойовий позивний обрав собі «Кісель», що співзвучно з прізвищем. На фронті чоловік виконував обов’язки кулеметника, завдяки чому для багатьох захисників став янголом-охоронцем. Про свою місію він розповідав так: «Я виходжу першим, прикриваю хлопців і уходжу останнім. Це дуже-дуже важливо - коли ти переживаєш за своїх побратимів, а вони переживають за тебе». 

За час військової служби наш земляк воював на Харківському, Запорізькому та Донецькому напрямках. Отримав кілька контузій, восени 2025 року у шпиталі Харкова лікував пошкоджені ребра… За плечима – багато важких боїв і втрата побратимів, але жодного разу він не пошкодував про рішення стати на захист України. За відмінне виконання професійних обов’язків, особисту відвагу та патріотизм Єгор був неодноразово відзначений грамотами та нагородами (серед яких – медаль «За мужність», спеціальна відзнака «Артан» від Головного управління розвідки).

Востаннє родина спілкувалася з Героєм 4 жовтня цього року.  Всі зрозуміли, що ситуація дуже складна… Через кілька днів, 7 жовтня, наш земляк і захисник загинув під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Середнє Краматорського району Донецької області… Його відспівували у столичному храмі 5 листопада – у День народження, коли чоловіку б мало виповнитися 38…

Схиляємо голови у скорботі та пошані перед пам’яттю Воїна Світла!

Вічна слава і вічна подяка Герою!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!