У прикордонному регіоні сирена повітряної тривоги стала такою ж звичною частиною дня, як обідня перерва. І все ж, за даними Департаменту економічного розвитку і торгівлі Сумської ОВА, більшість підприємств області продовжують працювати. Одна з таких історій - клуб настільних ігор «Мафія», який заснував у Сумах Ігор Довгополий. Його рішення розвивати справу саме тут показує: залишитися й будувати бізнес далеко не завжди означає відсутність вибору. Частіше це усвідомлений розрахунок.

Свідомий переїзд у прифронтове місто

У 2025 році Ігор Довгополий переїхав до Сум із Ромен. Рішення було свідомим: він хотів не просто жити в новому місті, а й розвивати тут власну справу. Попри те, що Суми залишаються прифронтовими, він побачив у них потенціал і людей, які прагнуть спілкуватися й підтримувати одне одного. Бізнес став для нього способом зробити щось корисне для міста - місцем, де люди можуть зустрітися, познайомитися й отримати емоції, яких бракує в буденному житті.

На запитання «чому не переїхати в безпечніше місце», яке сумському бізнесу ставлять регулярно, він відповідає прямо: безпечніше не завжди означає правильніше. Розвиток прикордонних міст сьогодні не менш важливий, ніж розвиток тилових регіонів, - і саме тут підтримка місцевого бізнесу відчувається найгостріше, бо альтернатив у людей менше.

Поштовхом до старту стало просте спостереження: попри втому, тривоги й постійний стрес, люди все одно шукають живого спілкування і хочуть відволіктися хоча б на кілька годин. «Це відчуття "зараз або ніколи" й стало сигналом до дії», - розповідає засновник клубу.

Тривоги як частина сценарію вечора

Один із ключових навичок роботи в прифронтовому місті — вміння швидко реагувати на повітряні тривоги, не перетворюючи їх на хаос. У клубі «Мафія» навчилися працювати в новій реальності: коли лунає сигнал, ігри переносять або роблять паузу - замість того, щоб наражати гостей на ризик. Це змінило весь формат роботи: від сценарію вечора до того, як команда пояснює гостям, що пауза - не збій, а норма.

Такий підхід, де безпека клієнтів - пріоритет, а не формальність, сьогодні практично стандарт для сумського бізнесу, що працює з живими відвідувачами.

Великого страху в цій історії, зізнається Ігор, зазвичай немає. Є розуміння, що будь-який бізнес під час війни — це ризик за замовчуванням, який неможливо повністю усунути, хоч би як ретельно планувати. Бувають моменти, коли хочеться все покинути — але рухатися далі мотивують подяки клієнтів: за атмосферу, за можливість морально розвантажитися, за кілька годин без думок про новини.

Ті самі обличчя за столом

У клубі помітили закономірність: ті, хто приходить на гру вперше, рідко стають постійними гостями одразу. Але якщо вечір сподобався - вони повертаються, часто вже з друзями чи колегами. Так формується коло людей, які приходять не просто «пограти», а провести час у знайомій компанії. Саме ці постійні гравці тримають клуб на плаву навіть у тижні, коли новин про тривоги більше, ніж хочеться.

Ігор каже, що на старті недооцінював саме цей ефект: здавалося, головне - залучити якомога більше нових людей. Насправді кожен вечір, після якого гість захотів прийти ще раз, коштує більше, ніж десяток одноразових відвідувань. Тому команда клубу свідомо не женеться за масовістю, а вкладається в атмосферу — саме заради неї люди повертаються знову.

Висновки з власного досвіду

• Тривога — не привід закривати бізнес, а частина сценарію. Головне - заздалегідь продумати, що робити з гостями в паузі, щоб вона стала звичною частиною вечора, а не сприймалась як збій.

• Локація не завжди означає ризик - вона може означати потрібність. У прифронтовому місті альтернатив для людей менше, тож саме тут бізнес відчувається найгостріше потрібним, а не просто ризикованим.

• Найкращий маркетинг - це вдячність гостей після вечора. Саме відгуки про атмосферу й емоційне розвантаження підказують, куди розвивати проєкт далі, а не абстрактні маркетингові розрахунки.

• Новий формат варто запускати тоді, коли в людях помітний конкретний запит, а не тому, що «так має бути». Саме так з'явилася ідея кімнати гніву.

• Рішення про переїзд і старт справи краще ухвалювати свідомо, а не з відчаю. Ігор обирав Суми не через брак варіантів, а тому що побачив тут людей і потенціал.

  

Наступний крок

Команда клубу не планує зупинятися на досягнутому: готується запуск нового формату - кімнати гніву, де люди зможуть безпечно виплеснути накопичені емоції та психологічно розвантажитися. Ідея та сама, що й на старті «Мафії»: дати людям у прифронтовому місті простір, де можна на кілька годин відключитися від тривог.

На запитання, чи не шкодує він про рішення переїхати й почати бізнес у Сумах, Ігор відповідає без вагань: якби можна було повернутися назад, він зробив би це знову. Проєкт подарував йому нових людей, знайомства та відчуття, що він робить щось справді важливе для міста. 

Анна Ліаненко

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!