Стрілець-снайпер 46-ої окремої аеромобільної Подільської бригади був зарахований до складу військової частини 24 березня 2025 року. 6 серпня 2025 року, вірний військовій присязі, Юрій Геннадійович Волик отримав смертельне кульове поранення в результаті стрілецького бою під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Філія Дніпропетровської області.

Народився і виріс Юрій Волик у Тростянці, закінчив школу №2. Ще в юності прийняв тверде рішення присвятити життя служінню Господу та стати священником Православної Церкви України. Він щиро любив Україну та мав багато планів, але ворожа куля обірвала його життя у 36 років, не давши здійснитися мріям.

Сотні людей — рідні, друзі, знайомі, бойові побратими, представники влади та небайдужі жителі громади — прийшли до Вознесенського храму, щоб помолитися за душу Юрія Волика. Чин відспівування очолив Високопреосвященніший архієпископ Сумський і Охтирський Мефодій у співслужінні духовенства та військових капеланів.

Поховали Героя з військовими почестями на Алеї Слави міського кладовища по вулиці 93. У траурній церемонії взяли участь міський голова Юрій Бова, керівники та працівники міської ради, духовенство, учителі, однокласники загиблого, його друзі та жителі громади.

Благочинний Охтирського церковного округу ПЦУ отець Андрій Бринчак згадав:

«Отець Юрій був рукоположений владикою Сумським і Охтирським Мефодієм, служив військовим капеланом 16-го окремого батальйону 58-ї бригади ще під час АТО. Потім служив кліриком у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Після початку повномасштабного вторгнення він свідомо вирішив повернутися до лав ЗСУ. Юрій був і стрільцем-снайпером, і духовним наставником для побратимів».

Отець Олександр Карпець додав:

«Це приклад справжнього українського воїна, який до останнього подиху гідно виконував свій обов’язок. На жаль, він поклав життя і приєднався до Царства Небесного. Відтепер він молитиметься за нас, а ми будемо молитися за упокій його душі».

Військовослужбовець Охтирського Першого відділу районного ТЦК та СП Владислав Заброда передав матері загиблого синьо-жовтий стяг — символ честі, обов’язку і самопожертви.

Поховання супроводжувалося виконанням Державного Гімну України та військовим салютом — триразовим залпом у пам’ять про загиблого.

Немає слів, які могли б втішити родину в ці гіркі хвилини. Пам’ять про Юрія Геннадійовича Волика назавжди житиме в серцях тростянчан. Він був і залишиться справжнім сином України, повідомили в мерії Тростянця.

Вічна шана та доземний уклін загиблому Герою!

Герої не вмирають -  їх пам’ятають вічно.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!