Він служив гранатометником стрілецького відділення. Був призваний Охтирським центром комплектування 24 лютого 2022 року, розповів начальник центру Андрій Думчиков. Помер воїн 18 березня, пише Суспільне.

Андрій Селегей, друг дитинства Олександра Дьякова говорить, в перший день повномасштабної війни чоловік став до лав Київської бригади територіальної оборони, був поранений. Воював на Харківщині, Донеччині, Луганщині. Андрій згадує, коли з Олександром Дьяковим бачились останній раз, говорили про все, крім війни.

"Він пройшов — і в Лимані був, і в Білогорівці був. Це я знаю, де він був. Останній час він служив у Чорнобилі. Він був адекватна, нормальна людина. В футбол грали з ним. Ну, і на річку виїжджали ж, так же ж той, ну, товаришували", — повідомив Андрій.

Вікторія Тарануха була класною керівницею Олександра. "Це був добрий хлопчик. Був завжди допомагав, приходив на допомогу. Ніколи не було, що він сказав, чи коли крикнув, чи коли сказав щось грубе слово", — згадує жінка.

Разом з Олександром навчалась у старших класах Олена Калюжна. Говорить, він був найменший у своїй родині, є ще сестра та старший брат, який як і Олександр, нині боронить Україну.

"Завжди зі своїми смішними історіями, якими він завжди ділився на уроці. І він ділився з ними дуже-дуже емоційно, коли на нього звертали всі учні класу. Був клас 11-й і ми всі дружно тікали з основ захисту Вітчизни. І ніколи б не подумали, що наші хлопці будуть захищати нашу державу зараз", — розповіла Олена Калюжна.

Попрощалися з воїном в Храмі Успіння Пресвятої Богородиці. Поховали на Алеї пам’яті біля центрального кладовища. Олександру Дьякову навік залишиться 30 років.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!