Тростянчани створили «живий коридор» від рідної домівки Андрія й до кладовища й, стоячи на колінах, проводжали нашого Героя в останню земну дорогу. Прощалися зі славним Захисником України, дякували йому за Подвиг, низько вклонялися його світлій пам’яті рідні та близькі люди, бойові побратими та друзі, представники Тростянецької міської ради, небайдужі жителі громади…

Бабич Андрій Миколайович народився 21 жовтня 1983 року у Тростянці, тут він виріс, закінчив міську школу № 5. Жив, працював, будував плани на майбутнє, май багато друзів. Понад усе любив своїх батьків, любив рідне місто, любив Батьківщину.

Початок повномасштабного вторгнення росії в Україну Андрій Бабич застав у Тростянці. З 24 лютого 2022 року, не маючи зброї, він зі своїми товаришами всі 30 днів окупації сміливо чинив супротив російським загарбникам!

Андрій Бабич разом з іншими місцевими партизанами проводив розвідувальні дії й передавали українським військовим координати дислокації ворожих військ та військової техніки, долаючи великі відстані, приносив хліб та інші харчі самотнім людям, які потребували допомоги, доставляв у лікарню ліки, які були вкрай необхідними для збереження життя поранених та хворих.

Побратими, які разом з ним партизанили в окупацію, завжди пам’ятатимуть Андрія, як людину з великим і щирим серцем! Допомогу ближньому він вважав обов’язком справжнього чоловіка, він завжди жив і поступав по совісті, з повагою ставився до людей, понад усе любив своїх батьків, цінував щиру дружбу й мав повагу від друзів.

Коли держава призвала на військову службу, Андрій Миколайович пішов захищати Україну. Він був призваний до лав ЗСУ в Києві 30 листопада 2024 року. Служив на посаді водія десантно-штурмового взводу, професійно, відповідально, з честю та гідністю виконував свій військовий та громадянський обов’язок.

Життя солдата обірвалося 28 лютого 2025 року у Сумському районі, поблизу населеного пункту Садки. Наш Герой загинув під час виконання бойового завдання, до останньої миті життя він зберігав вірність українському народу та військовій присязі.

Батьки Андрія – Валентина Федорівна й Микола Степанович втратили гарного, найкращого сина, яким по праву будуть пишатися завжди.

Щирі співчуття родині загиблого Героя від імені усіх жителів громади та від себе особисто висловила секретар Тростянецької міської ради Наталія Ковальова. З прощальною промовою виступив Владислав Заброда – військовослужбовець Охтирського першого відділу районного територіального Центру комплектування та соціальної підтримки. Він вручив батькам Андрія бойовий Прапор військової частини та державний Прапор України.

Настоятель Вознесенського храму отець Олександр Карпець помолився за упокій душі загиблого Героя.

Востаннє нашому Герою віддали військові почесті: на його честь військові здійснили три залпи, повідомили в мерії Тростянця.

Спи спокійно, дорогий наш Захисник, вічна, світла тобі пам’ять. Вічна слава та безмежна шана.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!